Він живе в чаруючій музиці й у серцях i спогадах багатьох, тому говорити у минулому часі про Мирослава Скорика якось неправильно. Хоча дійсність невблаганна: 1 червня один із найталановитіших і найвідоміших українських композиторів пішов у засвіти. Бо й ангели хочуть чути Божественну музику...

2002-го вийшов осяжний, на півтисячі сторінок, бібліографічний довідник «Два століття сковородіяни» (Х.: Акта), де зазначено 2203 джерела.

Серединою травня, у світовий День біографа, оголошуються результати Всеукраїнського Біографічного рейтингу, який уже втретє здійснює Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки імені Вернадського.

Сам Ройтбурд написав: «Боротьба триває. Завтра почнемо рефлексувати. Я сподіваюся в Україні, крім дивних судових рішень, ще діють ЗАКОНИ з великої літери З».

Нині всі знають про історичний Батурин. 14 червня 1993 року було створено заповідник «Гетьманська столиця». Одне з головних питань, яке мало бути вирішено, — встановлення та затвердження його охоронних зон.

«Усе забрала в нас Москва — і Батьківщину, і права. Живем, як бідні родичі, від хат зберігши лиш ключі», — таке маніфестування є чільним у новій антології сатири і гумору української діаспори.

Унікальний спеціалізований науково-реставраційний інститут з величезним архівом, профільною бібліотекою та великими приміщеннями у самісінькому центрі міста Львова, — це «Укрзахідпроектреставрація».

Друга частина того цікавого літературознавства не така пласка, але підступніша. Критика не промовляє до читацького народу — лишень до його меншої, медіаграмотної частини.

Мирослав Михайлович Скорик був і залишається одним з найяскравіших представників сучасного покоління композиторів. Його музика, поєднуючи в собі яскравий національний колорит і сучасну музичну техніку, увійшла до репертуару багатьох українських і зарубіжних виконавців і колективів.

Із ним у вічність відходить ціла епоха. Із болем у серці сприйняв звістку про смерть видатного українського композитора Мирослава Михайловича Скорика.