Віктор Ющенко, заклопотаний передовсім кадровими пертурбаціями в уряді, одним розчерком пера поклав край дискусіям щодо запорізьких мостів через Дніпро. Глава держави довірився висновкам робочої групи (автоперехід необхідно споруджувати за вже схваленим проектом) і врахував позицію депутатів Запорізької міськради (15 вересня сесія доручила міському голові Євгену Карташову підписати меморандум щодо спільних дій, спрямованих на забезпечення збереження та подальшого розвитку Національного заповідника «Хортиця», один із пунктів якого передбачає зняття «мораторію» з розпочатого будівництва). Відповідне доручення Президента України в Кабміні не затрималося, і прихильники «мерського прожекту» вже задоволено потирають долоні: громадська організація «Захистимо Хортицю!» програла! Замовчуючи, що йдеться все ж таки про певний компроміс.

Спроба перевести в обласне підпорядкування один із двох пологових будинків Рівного змусила начальника управління охорони здоров'я області винести порцію «сміття з хати» медичного відомства. «Лікарі перетворили пологи у фінансову кризу для сім'ї, — проголосив Мирослав Семанів. — Надто вона стосується породіль із районів, які, бажаючи убезпечити і себе і, найперше, майбутню дитину, у складних і не дуже випадках намагаються «лягти» в рівненські міські пологові будинки». 850 гривень «вступних», що їх, за інформацією заступника голови ОДА Олександра Рудика, заплатила одна з майбутніх мам, яка прибула з Острозького району, за можливість лікуватися у Рівненському міському пологовому будинку №2, стали «козирною картою» для головного обласного охоронця здоров'я області.

Точніше, таку лікарню почали було зводити та успішно перетворили її на довгобуд, який роками так і не спромоглися завершити. А поки функцію обласної дитячої лікарні тягне на собі Черкаська міська, у відділеннях якої давно не було ремонту, а для «комфортного» лікування маленьких пацієнтів — панцирні ліжка, вкриті іржею матраци, обдерті стіни. На фінансування цієї лікарні ледь нашкребли 38 відсотків коштів від потреби. З цих грошей стовідсотково виплачується тільки зарплата медикам, на все інше — медикаменти, харчування, поточні ремонти — залишаються буквально копійки. Тому замість 100 грамів м'яса на день хворі діти одержують його по 15 грамів, риби — по 10 грамів, а сиру та сметани в меню взагалі немає.

Вирушаючи за кордон, завжди хочеться взяти з собою кілька сувенірчиків із зображеннями рідного міста. На перший погляд, Львів у цьому плані ідеальний. Та, виявляється, саме львівську сувенірну продукцію у Львові не так вже й просто знайти.

Вранці ви прокидаєтесь, виходите у двір своєї багатоповерхівки, а там на дитячому майданчику дяді лопатами риють рови під будівництво... магазину. Мешканці ж п'яти- чи шестиповерхівок ні сном, ні духом не знали про будівництво цього «важливого» об'єкта в і без того куцому і тісному дворі. Хоча прибудинкова територія належить саме тим, хто тут мешкає. Та в Луцьку нині стало чи то модно, чи то для кишені міських чиновників та депутатів «приємно» будувати у міських дворах що завгодно, не запитавши навіть думки тих, хто тут мешкає. Ще зовсім недавно таке неможливо було взагалі...

Подібне запитання шосткинський міський голова Микола Нога поставив напередодні першого інвестиційного форуму Сумщини зарубіжному партнеру однієї з шосткинських фірм. Адже хотілося, аби в розмові на запланованому заході врахували думку тих, хто вже має досвід співпраці з українцями. Й іспанський бізнесмен відповів йому надзвичайно конкретно: «Навчіться казати правду».

Чим ближче до зими, тим частіше нагадує про себе підприємство «Облтепломережа». Як голос волаючого в пустелі, звучать виступи в засобах масової інформації керівника цього підприємства Віталія Омельченка. Лякаючи народ відсутністю тепла взимку в їхніх оселях, директор «Облтепломережі» сподівається на свідомість громадян, за якими тягнуться борги. На сьогодні заборгованість «Облтепломережі» перед різними комунальними службами та перед працівниками становить близько 28 мільйонів гривень.

Потрібно було більше ніж тисячу років, щоб до історичної постаті древлянського князя Мала, добре відомої з літописної «Повісті минулих літ», почали знову ставитися з належною шаною. Пам'ятник Малу нещодавно урочисто відкрили в місті Коростень, що на Житомирщині, який за давньоруських часів був столицею древлян.

Місто Хмельницький непомітно, але впевнено утверджується як центр з виробництва в Україні мисливської зброї. Ось уже сьомий рік група місцевих ентузіастів на чолі з кмітливим інженером Миколою Музикою випускає широкий спектр комплектуючих до знаменитої тульської рушниці МЦ-255. Власне, подільські майстри забезпечують своїх російських партнерів півсотнею високоточних деталей, за винятком дула, приклада і цівки.

Рівненська влада, яка й до того була помічена у пристрасному захопленні пам'ятниками, знову дала привід потерти руки скептикам та водночас порадіти за свій край його патріотам. Адже за деякий час у Рівному має з'явитися пам'ятник ще одному Тарасу — і не всеукраїнському Шевченку чи гоголівському Бульбі: міська рада згадала про своє рішення понад дворічної давнини увічнити пам'ять одного з організаторів Української Повстанської армії генерал-хорунжого Тараса Бульби-Боровця.