Проблема з краденими кришками, якi здаються на металобрухт, сьогоднi стоїть дуже гостро. Один диск важить близько 50 кiлограмiв, тож якщо здати хоча б по гривнi за кiло (тонна чавуну коштує до тисячi гривень), вже вистачить на якусь пляшку горiлки та нехитру закусу. У Києвi за останнi 9 мiсяців зникло понад три тисячi кришок, а рiзнi органiзацiї та пiдприємства, яким належать об’єкти «полювання», мусили витратити понад мiльйон гривень, щоб закрити всi дiрки. У середньму в столицi зникає 15 кришок щодоби, а це близько п’яти тисяч гривень... Не краща картина i в iнших мiстах — люки можуть мiсяцями залишатися вiдкритими, стаючи пасткою для людей.

Є такий неординарний художник у Чернівцях, про якого неодноразово писала «Україна молода», Анатоль Федірко. Епатажний, незрозумілий для багатьох, але він періодично хвилює це місто, і не лише його, своїми дивними проектами. Те, що зробив Федірко на День міста, сподобалось усім. Навіть дуже.
плащ geox x

У міфічних Авгієвих стайнях, що стали характеристикою захаращеності та безладдя, не прибирали всього якихось 30 років. А як же тоді називати промислові «стайні» Донбасу, де відходи виробництва накопичувалися протягом значно більшого відрізку часу? Адже в Донецькій області, за даними держуправління екоресурсів, загальна маса відходів складає близько 4 мільярдів тонн. А площа звалищ займає один відсоток усієї території густозаселеної Донеччини. І сподіватися на поміч міфічного Геракла, звичайно, не доводиться.

Не було такого, аби нащадки славних козаків та й відмовилися від спокуси гульнути зайвий день! Ось і традиційний День міста, відкритий ще 8 жовтня, запоріжці і досі «смакують»!

Про графіті чули всі, більшість його бачили, але що воно таке — знають одиниці. Саме слово «графіті» з італійської означає «видряпані» і по суті є найдавнішим з можливих мистецтв. Адже перші графіті створили ще первісні люди, які розмальовували стіни печер.

У жовтні відзначили два близькі професійні свята: 10-го — День працівників стандартизації, метрології та сертифікації України і вчора, 14-го, — Міжнародний день стандартів. Оглядаючись на багатовікову історію розвитку цих пріоритетів людської діяльності, мимоволі уявляєш, що відбуватиметься, якщо раптом вилучити стандарти, концепцію єдності вимірювань з нинішньої практики суспільних. Утім така ситуація немислима, бо на стандартизації та забезпеченні єдності вимірювань грунтуються поступальний розвиток економіки, механізми самоорганізації суспільства. Сертифікація або підтвердження відповідності продукції, товарів, послуг встановленим вимогам, у свою чергу, — це визнаний інструмент забезпечення довіри між виробником, постачальником та споживачем. Кінець ХХ — початок ХХІ століть ознаменувалися розвитком вищого рівня філософії стандартизації — впровадженням сучасних систем управління на підприємствах — управління якістю продукції, екологічного та соціального менеджменту, управління безпечністю харчової продукції.

Другий тиждень тривають акції протесту, організовані активістами профспілки студентів «Студентське братство», проти ректора Рівенського державного гуманітарного університету Руслана Постоловського. Після тижневого «майдану» у Рівному 18 протестантів перевезли намети у Київ, отаборилися під вікнами Міністерства освіти і оголосили голодування. Міністр освіти Святослав Ніколаєнко організував зустріч протестантів зі своїм ректором у міністерстві.

Співробітники харківської Державтоінспекції влаштували для чиновників, преси та власників маршрутних таксі презентацію відео, знятого ними прихованою камерою на дорогах міста. До об'єктива потрапили всюдисущі мікроавтобуси в момент виконання просто неймовірних каскадерських трюків. Над цим кіношним видовищем можна б було залюбки посміятися, якби не одна суттєва деталь: за кермом спритних «газельок» — звичайнісінькі водії, і перевозять вони не групу переодягнених спортсменів, а звичайних пасажирів, включаючи дітей і пенсіонерів. Взяли до рук відеокамери правоохоронці не через власну прискіпливість. Зняті кадри, говорять вони, настільки поширене явище, що для того, аби спіймати порушника в кадрі, зовсім не обов'язково годинами просиджувати в кущах.

У Донецькому академічного театрі опери й балету ім. Солов'яненка й досі при спомині про минулу «п'ятирічку» капітального ремонту ні-ні та й здригаються. Може, саме тому ініціатива про допомогу колегам із Одеського театру опери й балету з'явилася саме тут. А може, й тому що нинішній головний диригент Донецького театру, заслужений діяч мистецтв України Василь Василенко, який наполегливо виношував цю ідею, десяток років віддав театру Одеси, де був і диригентом, і директором. Та факт залишається фактом — на сцені Донецького театру відбувся всеукраїнський музичний форум за участі майстрів оперної сцени «Врятуємо Одеський театр опери й балету». А на кошти, зібрані від гала-концерту, вирішено прикупити... палі для фундаменту театру в Одесі.

У центрі Кременчука, поблизу місцевого Політехнічного університету, нещодавно урочисто відкрили пам'ятник видатному вітчизняному вченому, першому президенту Академії наук України Володимиру Вернадському. В радянських енциклопедичних святцях його, звісно, представляли як «совєтського» фундатора геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу і ноосферу. Тож навіть сьогодні далеко не кожен поціновувач таланту згаданого подвижника науки знає про те, що прадід генія був запорозьким козаком, дід — лікарем Київського військового госпіталю, батько — вихованцем і професором Київського університету, а мати походила з українського старшинського роду Константиновичів...