«Мамо, я такий сумний... Криза, грошей нема, що воно буде?» — запитує п’ятирічний Даня, син моєї племінниці, складаючи на паласі улюблений конструктор. Постійні балачки про кризу дойняли навіть дітлахів, не кажучи вже про дорослих, яким щодня треба думати не про іграшки, а про хліб і до хліба.

«Дістали! Скільки вже можна лякати тим грипом? — незадоволено бурчить моя подруга, показуючи рекламний розворот у журналі. — Чим ближче до Нового року, тим більше всюди «здорової» реклами, і щоразу одне й те саме.

«Не гайте часу, дізнайтесь про свій ВІЛ–статус. У державних центрах аналізи роблять безкоштовно, оперативно й цілком анонімно. Будьте певні — якщо тест дасть позитивний результат, ви зможете безоплатно отримати сучасні ліки й жити далі повноцінним життям», — ці слова сьогодні можна почути від районного лікаря, прочитати в бюлетені, почепленому в поліклінічному коридорі, дізнатися з телевізійного сюжету або з радіопередачі.

На загальноукраїнському тлі поширення ВІЛ–інфекції Вінниччина виглядає порівняно благополучно — основні показники тут нижчі від середніх по державі. Варто зазначити, що на сьогодні в області зафіксовано 2100 носіїв вірусу імунодефіциту людини — менше двох відсотків населення.

Виглядати молодшим, ніж ти є насправді, — цілком зрозуміле бажання. Ще більше хочеться мати репутацію службовця, в якому енергія б’є ключем і фонтанує винятково позитивний настрій. Індустрія краси та фармакологія вже давно відреагували на цю житейську потребу і наввипередки пропонують споживачам найрізноманітніші «енергетики» та молодильні ін’єкції. Згадані лікарські засоби (якщо вони виготовлені за науковою технологією, а не у підвалі кустарної фірмочки) справді можуть приносити дивовижні результати. Але не назавжди, не всім пацієнтам і за немалі гроші. Подробиці «УМ» з’ясовувала у фахівців Харківського інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, які понад три десятиліття розробляють такі препарати.

Кожний ранок Валерій Маснюк розпочинає з обливання холодною водою. Набирає з крана два відра води, в одних плавках босоніж спускається зі своєї квартири (другий поверх) у двір багатоповерхівок по вулиці Тараскова. Там на траві (взимку — на снігу) 67–річний черкащанин декілька хвилин стоїть із широко розкинутими руками, долонями догори, та подумки просить для себе і своїх рідних здоров’я. Потім Валерій Левкович виливає на себе холодну воду з відер і йде додому. Рушником не витирається. Цю процедуру він повторює ще й увечері.

Хто бодай раз у житті виховував справжнього чотирилапого друга навряд чи стане заперечувати: найвідданішої, здатної захищати і заодно «перемикати» на позитив (хоча й на додаткові клопоти, ясна річ, теж) розумної істоти годі й шукати. А в родині Ганни та Олександра Бєляєвих–Гладких із Керчі на цього «друга нашого меншого» лягло ще й додаткове навантаження. Породистий стаффордширський бультер’єр Фроді «персонально» закріплений за їхньою дворічною донечкою Даринкою. У Даринки — вроджена інвалідність, тому батьки, звісно ж, не забуваючи про офіційну медицину, вдались і до нетрадиційної. Саме добрий і лагідний Фроді — ключова фігура у цій домашній анімал–терапії, себто лікуванні за допомогою тварин. Утім не тільки він один.

Упродовж останніх років туберкульоз був і залишається серйозною медичною і водночас соціальною проблемою для України. Найбільш складна ситуація зараз спостерігається в південно–східному регіоні, оскільки сумнівне лідерство за рівнем захворюваності на сухоти утримують Херсонська, Миколаївська, Луганська та Кіровоградська області. Замикає п’ятірку Донеччина, де наприкінці минулого тижня відбулося засідання розширеної колегії МОЗ України з питань протидії туберкульозу. Причому учасникам зібрання був запропонований уже напрацьований досвід донеччан у протистоянні з важкою недугою.

Як ми писали раніше, медичний відділ «УМ» пропонує усім читачам долучитися до важливої справи — поліпшення здоров’я. Для початку розв’яжемо деякі організаційні питання. По–перше, виконувати запропоновані вправи необхідно точно за описом, навіть якщо вони здаються вам надто примітивними або, навпаки, — занадто серйозними такими, що викликають подив оточуючих (список можна продовжити). Повірте, йоги, які босоніж ходять по битому склу, привертають набагато більше нездорової уваги, ніж люди, які 33 рази пережовують кожен шмат їжі. Можливо, для каменегриза з далекого кільця астероїдів просування гомо сапієнс до здорового життя здасться смішним, але не для осіб із розвиненим інтелектом, до яких належимо ми з вами. По–друге, будьте готові до того, що спочатку вам доведеться примушувати себе щось робити. Але згодом кожна корисна вправа має стати звичкою — такою, як вранішнє чищення зубів або нанесення крему на шкіру рук.

Кожен дорослий українець бодай раз у житті чув слово «інсульт». Але опитування, проведене в Україні, засвідчило: лише один із десяти респондентів приблизно знав, що таке інсульт. При цьому мало хто здогадується, які фактори призводять до розвитку цієї важкої патології, яким чином можна захиститися від раптового «удару»... Як сам хворий, його родичі або друзі можуть розпізнати початок інсульту? Чи існує набір завдань (на кшталт «пройтися по прямій лінії») для визначення патологічного стану? Як людей «б’ють по голові» цигарки, горілка та жирна їжа? Про це й не тільки «УМ» розпитувала директора Всеукраїнської громадської асоціації «Українська асоціація боротьби з інсультом» Марину Гуляєву.