«Змініть свій спосіб життя, і хвороба відступить», — як часто пацієнти чують ці воістину золоті слова від поважних професорів, працівників приватних медцентрів, районних спеціалістів і лікарів сільських амбулаторій! І правильно ж усе говорять наші «айболиті»: від кілограма квашеної капусти може загостритися виразка, вісім ложечок цукру на чашку кави — це шок для організму, а поза при сидінні «нога на ногу» — надійний спосіб заробити варикоз.

На Черкащині епідемії грипу поки немає. За словами головного терапевта області Володимира Казмірука, нині реєструються тільки поодинокі випадки гострих респіраторних захворювань. Але профілактика захворювання саме на часі. «Люди, які працюють в організованих колективах, можуть попередити захворювання щепленням проти грипу. Таке щеплення варто зробити і тим, у кого є проблеми із серцем, особливо серцева недостатність. Бо під час грипу стан людини погіршується», — наголошує Володимир Іванович.

Через два місяці більшість українських будинків очікувано перетворяться на домашні лазарети. До фахівців «вухо–горло–носа» годі буде потрапити, не вистоявши довжелезної черги. Аптеки тоннами продаватимуть жарознижувальні та знеболювальні засоби, а бабусі на ринках та в переходах метро виставлятимуть банки з малиновим варенням. А найцікавіше — і лікарі, і пацієнти сприйматимуть усе це як норму. За багато років ми вже звикли до зимової епідемії грипу, яка ніколи не обминає увагою школи, дитсадки й робочі колективи. Спалах захворюваності «вибухає» то в грудні, то в січні, то взагалі в лютому, але традиційно зачіпає декілька мільйонів людей і завдає збитків як сімейним бюджетам, так і економіці країни в цілому. Невже цього не можна уникнути? Відповідь на це запитання «УМ» шукала як у дипломованих лікарів, так і в пересічних українців, які не потрапляють у полон до «грипозних монстрів» за будь–якої епідемії.

Нове дослідження біологів США та Австралії виявилося невтішним для людей, які дотримуються м’ясної дієти. Спеціалісти з’ясували, що м’ясо червоного кольору робить наш організм більш уразливим до небезпечних бактерій — збудників кривавої діареї. Річ у тім, що червоне м’ясо та продукти з нього (свинина, яловичина, кров’яна ковбаса тощо) містить специфічну речовину — N–гліколілнейрамінову кислоту. Вона не синтезується в організмі людини, але може спокійно вбудовуватися в мембрани наших клітин — зокрема тих, що вистилають кишковик.

Поки українські борці з тютюнопалінням закликають державу підняти ціни на цигарки, суворіше карати торговців за продаж такої продукції неповнолітнім і, нарешті, втілити в життя норми бозна–коли ухваленого антитютюнового закону, американські дослідники міркують, як уберегти курців від неминучих захворювань легенів. Науковці вирішили: якщо відмовити людей від згубної звички ніяк не вдається, треба хоч би зменшити шкоду від вдихання неповторного хімічного «коктейлю». За інформацією «Медновин», авторитетна експертна комісія США визнала за необхідне рекомендувати тамтешнім курцям спеціальне щеплення проти пневмокока. А от українські спеціалісти вважають таке рішення недоцільним і навіть небезпечним.

Останніми роками в Україні багато говорять про необхідність реформування первинної медичної допомоги. МОЗ гарантуєобіцяє, що невдовзі «швидка» приїжджатиме на виклик упродовж 15 хвилин (у містах — взагалі 5—7 хвилин), що кожен із нас матиме свого сімейного лікаря (тямущого не лише в лікуванні, а головне — у профілактиці різних болячок), що у сільських ФАПах працюватимуть випускники медуніверситетів тощо. Але вторинна ланка медичної допомоги теж має неабияке значення: пацієнти звертаються до лікарень із найскладнішими випадками, і саме в лікарнях осідає найбільша частина «медичних» бюджетних коштів, хоч українці не задоволені роботою більшості цих установ. МОЗ зазначає: ми змінимо ситуацію, запровадивши досвід сусідів­європейців. Яким саме шляхом — стане зрозуміло після закінчення пілотного проекту, який фінансується Європейським Союзом.

Неспроста, мабуть, мудрий Корній Чуковський вигадав лікаря–добрягу Айболитя. Улюблений поет радянських дітлахів дуже хотів, аби малюки менше жахалися людей у білих халатах. «Для дитячої психіки сама зустріч із лікарем, особливо отоларингологом, — уже стрес, — підтверджує івано–франківський професор медицини Василь Попович, — а видалення аденоїдів за старою методикою — то вже щось дуже схоже на тортури середньовічної інквізиції. Юного пацієнта традиційно прив’язували до стільця за руки та ноги і, тримаючи голову залізною хваткою, оперували. Хлопчаки, бувало, так викручувалися, що в них ставалися вивихи шийних хребців. Інша річ тепер: завдяки новим хірургічним технологіям лікування стало комфортним».
Тепер — це з нинішнього жовтня, коли при Івано–Франківській обласній дитячій лікарні почав діяти перший в Україні Центр малоінвазивної (себто малотравматичної) хірургії, створений спеціально для лікування маленьких пацієнтів.

У більшості українців слово «радіація» асоціюється переважно з Чорнобилем. Це не зовсім правильно. Радіоактивні елементи і до аварії на атомній станції були невід’ємною складовою навколишнього середовища, оскільки вони є безпосереднім продуктом природного розпаду таких корисних копалин, як уран, радій, торій, актиній. Інша річ, що промислове використання тієї ж уранової руди і поява у наших будинках сучасної техніки непомірно посилюють радіаційний фон, підриваючи наше здоров’я. Де українці можуть «нахапатися» зайвого опромінення? Хто контролює безпечність медичних рентген–апаратів? Чи існує зв’язок між газовою плитою у квартирі та раком легенів? Як звести до мінімуму згубний вплив невидимого зла? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала в харківських дослідників.

Минулого тижня волиняни (уже вчетверте за останні роки) приймали відомих у світі фахівців у галузі інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами. Упродовж п’яти днів роботи Міжнародної науково–практичної конференції провідні спеціалісти США в галузі дитячої неврології та логопедії читали лекції для волинських лікарів, педагогів, батьків, а також проводили майстер–класи для дитячих психологів і логопедів. Від медиків, які працюють із хворими дітками, «УМ» дізналася про роль батьків у реабілітації аутистів, про задум створити реабілітаційний центр на базі сиротинця в Луцьку, про «мільйон на крихітку» і про те, чому Америка давно забула, що таке дитячий будинок.

Учора, у Всеукраїнський день боротьби з раком молочної залози, у коридорі поліклініки обласного Сумського онкодиспансеру було людно. Як, власне, і в будь–який інший робочий день. На мамографі перевіряють тих, щодо кого вже є підозри на онкопатологію. Хоча тут обладнання сучасне, цифрове, загальних профілактичних обстежень техніка просто не витримає. Приміщення розраховане на вісімдесят прийомів на день, а хворих приходить у два з половиною рази більше. Про райлікарні, які змушені перебиватися старими апаратами, годі й згадувати. Державну програму, яка передбачала до 2006 року забезпечити новим обладнанням кожну райлікарню, досі не виконано через брак коштів.