На чужій землі наші співвітчизники лікують афганців від важких інфекційних захворювань, діляться з дітлахами продуктами і виконують високотехнологічні операції на дорогому обладнанні, недоступному для ескулапів із Кабула. А нещодавно українські військові лікарі–миротворці витягли з ноги колишнього генерала осколки міни двадцятирічної давнини.

Клуб «Оздоровлення з усмішкою», який не так давно відкрився в Черкасах, об’єднує прихильників водної зарядки. Колишні пацієнти вирішили поставити себе на ноги власними силами — за допомогою «плавзасобів», самотужки скомпонованих із пластикових пляшок, пінопласту та мотузок. І тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю — ці люди поспішають у басейн по вулиці Чехова. Саме там відомий на Черкащині ентузіаст водних процедур, 62–річний Олександр Толбатов, проводить заняття за власною методикою.

У селі Хлистунівці Го­родищенського району Черкаської області з’явився перший на всю округу сухий басейн. Облаштували його в навчально–виховному комплексі цього населеного пункту завдяки субвенції тамтешньої сільської ради. Ідея облаштувати в селі таку незвичайну річ з’явилася невипадково — торік у Хлистунівці було найбільше дітей порівняно з іншими селами району, які через проблеми зі здоров’ям змушені були навчатися вдома.

У поведінці людини, яка непритомніла й билася в корчах із піною на губах, наші предки вбачали вплив потойбічних сил, оскільки кращого пояснення для більшості захворювань нервової системи тоді ніхто не мав. Сучасна медицина з’ясувала, що містика тут ні до чого, а напади епілепсії виникають унаслідок порушення мозкової діяльності. Утім і сьогодні в Україні трапляються випадки, коли мама епілептика свідомо приховує діагноз від оточуюючих, не веде до лікарні, сподіваючись, що хвороба «розсмокчеться» сама по собі. А деякі родини, перш ніж звернутися до лікаря–невролога, роками водять сина чи доньку по бабках–шептухах, травницях та екстрасенсах. Чим така поведінка дорослих загрожує хворій дитині? Чи існує спосіб раз і назавжди «вигнати» епілепсію з організму? На які симптоми, далекі від звичайних приступів, треба звертати увагу батькам епілептика? Відповіді на ці та інші запитання журналістка «УМ» шукала в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ України.

На перший погляд здається, що голосне «кахи–кахи» оточуючих може бути пов’язане лише з якимось захворюванням верхніх дихальних шляхів. Мовляв, якщо людина кашляє, то її імунні солдати або завзято опираються збудникам ангіни, або «лінію фронту» перетнув бронхіт, або ж на поле битви з організмом виповзла важка артилерія у вигляді пневмонії. У більшості випадків так воно й буває, тому мало хто знає, що цей багатоликий симптом може вказувати і на сіркову пробку в органі слуху, і на серцеву недостатність, і навіть (уявіть собі!) на захворювання шлунка. Наша сьогоднішня розмова — про кашель типовий і не дуже, про те, чому він з’являється і яку користь іноді приносить, як найкраще позбутися набридливого симптому й чим пацієнту загрожує безсистемне вживання популярних засобів від кашлю, які продаються в аптеках без рецепта.

Ви прокидаєтесь уранці й одразу вирушаєте до ванни чистити зуби. Ви сумлінно ставитесь до гігієни рота, тож окрім звичної щітки та пасти, використовуєте ще й рідину для полоскання рота. Цей еліксир — справжня знахідка, бо допомагає позбутися бактерій повністю, навіть там, куди щітка не дістане. Але саме в цей момент ви наражаєтесь на небезпеку отримати дещо набагато серйозніше від банального карієсу. Останні дослідження австралійських учених свідчать: рідина для полоскання рота може призводити до захворювань на рак. Про це повідомляє сіднейська газета «Дейлі телеграф».

Здавалося б, навіщо вигадувати інсулінові таблетки, спреї чи жувальні гумки, якщо за стільки років ін’єкційна форма препарату встигла зарекомендувати себе з кращого боку? Відповідь на це запитання знає кожна людина, яка бодай раз у житті благала лікаря прописати замість уколів (нехай і неболючих) пігулку (хоч би й найгіркішу). Якими б гидкими не були ліки, які треба проковтнути, це все ж краще, ніж щодня шукати на тілі місце для нового проколу шприцевою голкою.

Не дивуйтесь, якщо лікар, уважно вислухавши скарги на тривалий нежить, чхання, кашель, свербіж у носі на тлі цілком нормальної температури, огляне ваше горло, послухає дихальні шуми, а потім ні з того ні з сього запитає, як часто ви влаштовуєте вологе прибирання у квартирі, ганяєте павуків по кутках, пилососите килими й виносите «подихати» важкі ковдри. Не знайшовши під час огляду та збору анамнезу ознак інфекційного захворювання, лікар запідозрив у вас досить поширену алергійну реакцію на домашній пил. Адже в умовах пересушеного батареями та електрообігрівачами повітря та сезонного зниження загального імунітету алергія може «розквітнути буйним цвітом» навіть у тих осіб, які ніколи в житті не вважали себе алергіками. І добре, якщо ви, помітивши в себе такі начебто показові симптоми, не кинулися відразу приймати протизастудні засоби. Ліки від ГРВІ тут не допоможуть!

Останнім часом мало не на кожному інтернет–форумі, присвяченому косметології, точаться дискусії навколо цікавого питання: чи є сенс використовувати народні рецепти масок та скрабів, якщо сьогодні існує велика кількість професійних засобів догляду за шкірою обличчя? Прихильники «зеленої» косметики кажуть, що ефективність простих рецептів давно перевірена часом. Їхні опоненти зазначають, що наші матусі мали чудовий вигляд завдяки маскам із глини, ромашковим умиванням та огірковим «тонікам», але в нових умовах (погіршення екології, зміна режиму дня, підвищена стресовість життя тощо) домашня косметика, приготована власними руками, вже не дає такого результату. Мовляв, усілякі глини–сметани працюють не в глибоких шарах шкіри, а в поверхневому, який швидко відлущується. Тож після популярної маски з вівсянки результат помітний упродовж перших 20—30 хвилин, поки не посилилося вироблення шкірного сала. А тоді маємо ту ж ситуацію, що й до процедури. «УМ» вирішила з’ясувати, на чиєму ж боці правда і чи варто відмовлятися від народних «примочок».

Як ми писали раніше, медичний відділ «УМ» пропонує всім читачам долучитися до важливої справи — поліпшення здоров’я. Минулого року ми вже встигли відвідати вертебролога, дізнатися про важливість «стільцевої фізкультури», навчитися дбати про свої нижні кінцівки, швидко і легко приводити до нормального стану втомлені ноги. А сьогоднішнє засідання «Клубу прихильників здорового способу життя» присвячується набагато тоншим сферам, які неможливо помазати йодом чи обмотати бинтами. Мова піде про емоційний бік нашого життя, який впливає на фізичне здоров’я не менше від екології, спадковості, кількості викурених сигарет і спожитих медикаментів.