Рядки цього документа прочитати непросто: його затер час. А втім, зміст зрозумілий. 25 жовтня 1917 року прокурор Полтавського окружного суду надіслав цю телеграму начальнику Роменської повітової міліції і застеріг, що в разі появи Леніна на території повіту його належить арештувати. Є й відповідь, датована десятим листопада: Леніна на території повіту немає, за даними, він у Петрограді.

Свого часу «УМ» повідомляла про оголошення загальнодержавного конкурсу, спрямованого на пропаганду унікального природного світу України та привернення уваги до об’єктів, що мають великі туристичні перспективи. Згідно з умовами акції, цього разу вони повинні бути обов’язково нерукотворними (раніше, як відомо, відбір проводився з–поміж пам’яток архітектури). Кожен регіон має представити не більше трьох своїх найвизначніших природних пам’яток, Тернопільщина зі своїми вже визначилася. На засіданні регіонального оргкомітету акції «7 природних чудес України» на голосування було виставлено такі справді унікальні природні пам’ятки області як заповідник «Медобори», Росилівські водоспади, Берем’янська стінка, Касперівський сфінкс, Кременецькі гори, підземні печери та Дністровський каньйон. Найбільше голосів набрали два останні об’єкти, рівних яким в Україні справді немає.

На Черкащині знайшли зниклих підлітків із міста Шпола — 13–річних Ігоря Чумаченка та Георгія Калашніка. Ще 14 січня хлопці вдосвіта пішли посівати до дядька і наче крізь землю провалилися. Коли вони не повернулися додому через кілька годин, як обіцяли, їхні рідні — 34–річна мати Ігоря — Олена та її чоловік Дмитро й бабуся Георгія — 55–річна Надія Тремба — кинулися на пошуки. Разом із рідними зниклих дітей шукали їхні сусіди та знайомі, працівники тамтешнього молокозаводу, на ноги підняли міліцію. Розглядалося кілька версій того, що сталося, у тому числі й убивство дітей. За фактом їхнього зникнення прокуратура Шполянського району порушила кримінальну справу за статтею «Умисне вбивство двох або більше осіб» Кримінального кодексу. Однак і правоохоронці, і родичі зниклих підлітків не втрачали надії, що Жора та Ігор живі. Адже від людей вдалося дізнатися, що вдень 14 січня хлопці купували на заправці за Шполою газовану воду. А вже ввечері були на переїзді «Сигнаївка» за 11 км від міста. Потім бачили «мандрівників» і біля Черкаського автовокзалу.

Листування, яке веде з міністерствами та відомствами пенсіонер Віктор Клісенко, вже може претендувати на окремий том. Біда лиш у тім, вважає пенсіонер, що листування це нагадує спілкування з глухим: суті проблеми, про яку він говорить, чути не хочуть. Проте сьогодні Віктор Павлович відстоює вже не лише свою позицію, а інтереси групи осіб — наукових пенсіонерів, які, на їхню думку, несправедливо ображені державою. Пропрацювавши чимало років, ці люди виявилися обділеними, стверджує Клісенко.

Про цю подію в місті гірників тепер не говорить хіба що лінивий. Надто вже близько вона зачепила серця мешканців міста. П’ятимісячний котик Мурчик, улюбленець співробітниці автотехнікуму Алли Дренової, за декілька днів до Нового року вишмигнув на подвір’я. Доти небачений світ його неабияк вразив. Як назло, хтось кинув петарду, і наляканий нею котик рвонув на колоноподібну тополю так натхненно, що опинився на самісінькій верхівці високого дерева.

Гучний земельний і політичний скандал в Кіровограді розгорівся під Новий рік — 28 грудня. З 1 січня набрала чинності постанова уряду, яка зобов’язує земельні ділянки продавати і віддавати в оренду через аукціон. Тому на останній сесії Кіровоградської міськради 2007 року депутати пакетом проголосували за передачу в оренду 2750 земельних ділянок. І яких ділянок! В основному «під роздачу» потрапили парки і сквери та вільні до цього часу землі громадського користування в центрі міста. Правда, які саме ділянки роздали (правильніше, напевно, сказати — розібрали) депутати, громадськості вдалося дізнатися лише через два тижні після сесії.

Віднедавна в українському війську триває відродження давньої козацької традиції, коли у похід і на місці дислокації разом із солдатами перебували військові капелани. У сучасній армії штатні капелани працювали лише з 2005 року у миротворчому контингенті в Іраку. Це православні священики Київського і Московського патріархатів, які, щоправда, обіймали посади психологів. З кожним роком ситуація мінялася, й у військових частинах почали з’являтися навіть каплички. Саме така сакральна споруда незабаром буде освячуватися у військовій частині 4114 у Львові. Тут поряд із вишколом солдатів внутрішніх військ на духовній ниві працює колишній старшина, нині капелан, священик Української автокефальної православної церкви Михайло Торконяк. Отець Михайло отримав свячення з рук єпископа Петра Пертуся у 1993 і сьогодні є досвідченим душпастирем як для солдатів, так і для командирського складу.

Уже двадцять дві жертви зібрав цьогорічний мороз на Сумщині, п’ятеро з них стали смертельними. Такої кількості постраждалих, як за два післяноворічні тижні, не було навіть у 30–градусні морози 2006 року, повідомляє прес–служба обласного управління МНС. І, звичайно, б’є на сполох, адже причина більшості драм стереотипна. Майже всі постраждалі розповідають схожу історію: випив, заснув, отямився — реанімація.

Коли мер Сіверськодонецька Володимир Грицишин у своєму недавньому інтерв’ю «УМ» попереджав, що мери міст не погодяться із нинішньою редакцією державного бюджету–2008, він зовсім не блефував. Підтверджує це рішення позачергових загальних зборів Луганського регіонального відділення Асоціації міст України, що відбулися в Луганську. За підсумками зборів було прийнято звернення до Президента України, Прем’єр–міністра та Верховної Ради, в якому учасники констатували: у Законі «Про державний бюджет України на 2008 рік» «не було враховано практично жодної вимоги Асоціації» (ці вимоги Асоціація міст України сформулювала ще 1 грудня минулого року, коли мери вперше познайомилися з варіантом бюджету–2008, який подав попередній Кабінет Януковича—Азарова).

У ХVІ—ХVІІ століттях Станіславщина (територія ниніш­ньої Івано–Франківщини) могла виставити на конкурс фортифікаційної досконалості щонайменше з півдесятка замків, претендуючи на призові місця, принаймні в кордонах Речі Посполитої. Пізніше, особливо після приборкання войовничих османів, прикарпатські твердині втратили первинні оборонні функції і почали поволі занепадати.