Після голосування польського Сейму, моя родинна історія отримала деяке продовження. Я завжди знала, що мою прабабу розстріляли поляки з Армії Крайової у Сагрині уберезні 1944 року на Холмщині. Тоді в одному селі вони знищили більше 300 українців. А тепер вона, виходить, загинула під час геноциду поляків українцями, що в моїй голові не вкладається.
Поляки розстріляли мою прабабу Анну пострілом впритул в голову. Що лишилось від голови, рідні зібрали в хустку і ЇЇ так і поховали під хатою. Вона лишилась на рідній землі навіки за Бугом. Син її, мій дід, троє малолітніх дітей і невістка, моя баба, чудом лишились живі в той день, бо вона з дітьми в погребі ховалась (по погребах багато людей ховались, поляки, до речі, туди гранати кидали, як знаходили схованку), а в прабаби була астма, тому вона не полізла, щоб не видати дітей. Дід у рові з водою десь ховався.
Потім їх виселили без нічого, поляки забрали муровану хату, все майно, землю. На возі з трьома дітьми, якимось одягом, коцами і машинкою швейною Зінгер, з евакуаційним листом поїхали на Одещину (за призначенням) за радянсько-польським договором!!! Там їх поселили в хату, звідки людей виселили в Сибір під час колективізації.
А там голод повоєнний. Баба потім до смерті нічого не викидала, навіть сухарик черствий чи якесь лахміття. Боялась, що знов вивезуть і залишиться без нічого. Отак мамина родина стала забужанами не із своєї волі.
От така «відплатна акція», як кажуть поляки, і геноцид щодо поляків, як я знаю з історії своєї родини. Цю історію детально записала, додала спогади тітки своєї, якій було 11, яка ще пригадала імена сусідів вбитих, дітей, цілих сімей, і передала в архів, щоб таки було документальне підтвердження для поляків, хоча дуже сумніваюсь, що воно їм треба, особливо тепер.
Була така історія за Ющенка, а потім за Януковича, що от-от мали меморіал в Сагрині відкривати, а імен і половини поляки не написали, написи перекручували і символи, не хотіли українських делегацій на відкриття, вимагали архівних документів, а тоді аж будуть доповнювати списки. Цікаво, як там той меморіал тепер, чи ще повністю не зруйнований...
Якщо ще не зруйнований, то, слід очікувати, в найближчий час буде зруйнований. Бо ж тепер Польща сказала, що гинули поляки від рук українців, а смерті українців, то хіба відплатні акції. Нова кваліфікація геноциду, не відома досі міжнародному праву. Ніж у спину України, радість для Кремля руками Польщі.
А те, що передано з уст в уста, не змінять ніякі постанови Сейму, як і не зміниться моя оцінка тих подій. А от моє ставлення до такої Польщі, ПіС, польських депутатів, політиків і тих поляків, хто підтримує таку оцінку тих подій, стало дуже негативним.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
