Сумним і водночас дещо водевільним стало гучне, певною мірою пафосне продовження розгойдування крісла мера столиці Віталія Кличка, яке почали ще в 2019 році.

Те, що головний лобіст російських інтересів у нашій країні зовсім не збирається переховуватись від правоохоронних органів, означає, що він сприймає підозру в державній зраді як виклик і шанс.

Весна в усьому винна. А в фонтануючих ініціативах президента — в першу чергу. Гормони б’ють рекорди.

Не так давно думалося, що нам не загрожує ні диктатура авторитарного, але талановитого керманича, ні авторитарний режим загалом.

В адміністрації президента США Джозефа Байдена формується власна стратегія щодо України, але наша країна в тому участі не бере.

Кремлівський гамбіт під час останньої зустрічі в нормандському форматі не лише відновив занепокоєння щодо того, що Москва має на меті обійти Київ і домовитись безпосередньо із Заходом щодо геополітичного майбутнього України.

Три дні й три ночі скакав Іван-Царевич, аж доки скакалку не відібрали.

Яка наразі політична мода, запитаєте? Чинна українська влада й надалі продовжує імпровізувати, хаотично реагуючи на поточні сигнали замість реалізації продуманих стратегій розвитку й попередження загроз.

Інформаційний простір почав обсмоктувати новину, нібито третій президент України Віктор Ющенко розглядає можливість повернення у велику політику. Політична співпраця прогнозується або з «Європейською Солідарністю», або з «Голосом». Відгуки пішли не однозначні.

Ще в минулому році чинного президента Володимира Зеленського назвали «розчаруванням року».