Вікові намагання Російської імперії ліквідувати українську націю, а тепер ще й її самостійну державу, набули особливо жорстоких форм із приходом до влади в ній В. Путіна.

Шановний пане Садовий, ви — великий патріот свого рідного міста, яке я також дуже люблю. Львів — це місто моєї студентської юності, місто, куди я завжди повертаюся з великим задоволенням.

Я би зрозумів цю заборону, якби уповноважені організації України прийшли до висновку, що цей фільм порушує закони України. Я зрозумів би заборону на прокат цього фільму.Але в даному випадку мова йшла про закритий показ для аудиторії підготовлених глядачів.

Довгий час ці адепти руського міра прикривалися вивіскою гумору, паплюжачи весь політичний український бомонд, ніби інших тем для гумору вже й не існує. І ось взялися за речі більш глибокі і фундаментальні для нації, прикриваючись все тим же гумором...

Страсті в Україні навколо законопроекту про Освіту розгоряються. Не сумніваюся в тому, що в Законі закладені іноваційні тенденції. Бачу, що пані Міністр хоче оновити освітній процес в Україні, зробити його європейським. Як і бачу те, що в гонитві за європейським почало губитися українське.

Є в цьому один, найважливіший для всієї РФ і росіян, урок, який «Моторола» довів своїм безглуздим життям і заслуженою смертю: навіть простий бідний автомийник в Росії живе зараз довше, ніж «Герой ДНР».

Я не дуже здивувався, коли якийсь час тому десь прочитав, що російський пісняр Юрій Лоза висловився про те, що в музичному плані британські Бітлз не були чимось визначним. Але не так все просто. Парню явно не ймется.

Удруге поспіль лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури стала людина, корені предків якої пов’язані з Україною.

Чи маю я право давати рецензію на анімаційного «Микиту Кожум'яку»?
А чого б і ні?
Я чесно сплатив за квиток, тому зараз чесно і «всиплю»авторам на всі мої 50 гривень, витрачених за квиток на старті опалювального сезону.