«Микита Кожум’яка» і дитяче право виборчого голосу

15:20, 14.10.2016

Чи маю я право давати рецензію на анімаційного «Микиту Кожум'яку»?


А чого б і ні?


Я чесно сплатив за квиток, тому зараз чесно і «всиплю»авторам на всі мої 50 гривень, витрачених за квиток на старті опалювального сезону.


Чи бачив я кращі українські мультики?


Так....але не так і багато.


Чи бачив я гіршу голівудську анімацію?


Так.так.так.....


Можна прискіпуватися до непотрібних сцен, що не несуть сюжетного навантаження
...але то мені, дорослому, а от моїм дітям, думаю, це навпаки сподобається.


Можна розпинати авторів за абсолютно не відіграні образи кози Хільди і бичка Чуба
...але мені, дорослому, достатньо було назвати їх Меркель і Оланд – і далі образи вже грали до фіналу саме свої ролі (сита безтурботність, незрозуміла стурбованість і зрозумілі тільки їм дії що нас, українців, зовсім не стосуються). Після того я реально з них укатувався.


Динаміка – грамотна і виважена (перепади позитиву і негативу, смішного і сумного, швидкого і повільного).

 

Типажі – відпрацьовані від душі (емоції, вчинки, репліки...все підігнано кожному, що костюмчик нареченому, по вищому розряду).

 

Озвучка – вдала, смачна, чітка (дочекайтеся титрів, там крім Андрієнка є ще трохи відомих людей яких я геть не впізнав по голосу. Знав би на старті, було б, мабуть, цікавіше).

 

Головне – фільм має душу. І вона красива, барвиста і на 100% українська.


Це один з небагатьох фільмів який я би подивився ще раз.

 

Ідіть і дивіться.


Проголосуйте за цей фільм гривнею.


Таке має право на життя.


А ще…

 
А ще відправте на перегляд дітей.


Це якраз той випадок коли вони дійсно мають право виборчого голосу.

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>