Віднині підступну паличку Коха у столиці приборкуватимуть не лише фтизіатри і пульмонологи, а й фахівці загальної медичної мережі. Це тільки одне з нововведень недавно відкритого проекту TACIS «Профілактика та боротьба з туберкульозом у м. Київ». Крім того, до цієї антитуберкульозної програми медики підключать бактеріологічні лабораторії, тому що за допомогою мікроскопічних досліджень харкотиння хворого, так званого мазка, набагато простіше, дешевше і швидше визначити стан хворого, ніж за допомогою флюорографії, і займатимуться широкою просвітницькою кампанією. Як сказав керівник проекту Епко Хаскер, серед українців поширені хибні уявлення про туберкульоз, які треба зруйнувати для ефективнішої боротьби з хворобою.

Про це свідчить кримінальна справа, порушена прокуратурою області проти голови Черкаської міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії.
А втрутитися у діяльність цього закладу прокурори змушені були після скарг, з якими народ звертався до правоохоронців. Коли ж почали перевіряти заяви, то з'ясували, що тільки за минулорічний грудень і нинішній січень хабарник у білому халаті наскладав собі у кишеню 2500 гривень. І все це за видачу довідок про інваліднiсть.

Понад 500 мешканців Рівного — у списку почесних донорів України. Та частина з них уже не здає кров — за віком, через хвороби тощо. Держава начебто захищає людей, які здають кров, у законі України про донорство чітко вказанi всi їхнi пільги. Одна біда — більшість iз цих пiльг у нинішніх умовах залишається тільки рядками на папері, нехай і скріпленими підписами найвищих посадових осіб держави. Та й узагалі, незрозумілостей у стосунках між донорами і державою накопичилося чимало. Зокрема, тривалий час не могли віднайти кошти для того, щоб виготовити посвідчення «Почесний донор України». А поки готували форму, особам, яких відзначали цим почесним званням, вручали навіть не бланк, а скріплений печаткою звичайнісінький папірець без фотографії власника.

Нині посвідчення почесних донорів нарешті виглядають як справжні документи — з підписом, печаткою, реєстраційним номером, датою видачі тощо. Але головна проблема в тому, що всі пільги донорів виконуються... тільки на папері. Законодавці мали б переглянути й удосконалити прийнятий у 1995 році закон України про донорство. Інакше донорської крові для термінових операцій не буде, а торгівля нею залишатиметься «в тіні».

Молоді батьки з села Залісся Броварського району, що на Київщині, з'ясовують у кабінеті професора Михайла Зіньковського, завідуючого відділенням вроджених вад серця Інституту серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова, коли їм краще привозити доньку. «Нам чотири з половиною місяці, а домовлялись ми лягти на операцію в п’ять», — стурбовано говорить мама. Михайло Францевич думає недовго: «Приносьте так скоро, як зможете». «Ви оперуватимете немовля?» — здивовано поцікавилася я в кардіохірурга, тільки-но батьки пішли. «Іноді доводиться мати справу і з десятиденним малюком», — лікар знає, що ця вроджена хвороба буде прогресувати і може стати невиліковною.

Учені провідних українських інститутів, які досліджують воду, що ми п'ємо, вважають, що як водопровідна вода, так колодязна і бутильована небезпечні для нашого здоров'я. Проблему поставили руба керівники одразу трьох наукових установ — Інституту колоїдної хімії та хімії води імені Антона Думанського, Інституту медицини праці та Інституту гігієни і медичної екології Академії медичних наук України. Така ситуація, на їхню думку, склалася через те, що в державі немає належного контролю за якістю питної води, а водні стандарти і норми давно застаріли і не відповідають міжнародним. Науковці навіть звернулися до Ради національної безпеки та оборони з проханням вивчити питання, переглянути питні стандарти і визначити єдину організацію, яка б відповідала за якість води.

Правду кажуть, що наші лікарі не гірші за їхніх. Тільки б їм апаратуру таку, як за бугром. Але навіть в умовах дивовижних злиднів українські медики здатні творити диво. Підтвердженням цьому є унікальний фіксуючий апарат для шийного хребта, який створили й запатентували лікарі нейрохірургічного відділення Черкаської лікарні №3. Цей заклад у місті працює в режимі швидкої допомоги — сюди постійно звозять «битих, різаних і стріляних» громадян. Серед авторів цього винаходу — нейрохірурги Денис Годлєвський, Петро Михайліченко, Валерій Чебурахін.

Часи безплатної медицини минули. Хоч зазначене Конституцією право на безкоштовне лікування ніхто не відміняв, кожен із нас уже стикався із ситуацією, коли на прийом до лікаря треба нести все — навіть елементарну стерильну вату і йод. Дискусії навколо того, якою повинна бути медицина в Україні, щоб можна було успішно лікувати хворих і при цьому лікарі не стояли з простягнутою рукою, тривають весь час.

Якщо ми з вами рухаємося в бік Європи, то й медицина (звичайно, не скоро, але колись, із часом) в Україні має стати європейською. Щоправда, єдиної системи охорони здоров'я у країнах Європейського Союзу і в США не існує — уряд кожної з країн викручується як може. Шведи і французи перекладають витрати на роботодавців, німці намагаються реформувати свою систему таким чином, щоб вона й надалі ефективно обслуговувала старіючу націю, американці «звантажили» всі проблеми на страхові компанії, а чехи, обпікшись на «страховиках», підтягуються до своїх західніших сусідів. Словом, читайте, як працює «західна» медицина і скільки вона коштує для пересічних пацієнтів.

Епідемія грипу домашньої птиці в південно-східній Азії, яка відбувається тут не вперше і навіть не вдруге, як очікувалось, мала вилитись у грандіозні фінансові втрати для країн, які масово вирощують курей. Це біда, але вона не складає загрози для здоров'я всього людства, тому що досі хворіли тільки птахи. На нещастя, від пташиного грипу почали вмирати люди. Вірус під скромною назвою Н5N1 уже вбив дев’ятнадцять осіб. Чотирнадцять загинуло у В'єтнамі та п’ятеро — у Таїланді. А зареєстрували смертельну хворобу вже у десяти країнах — В'єтнамі, Таїланді, Тайвані, Індонезії, Камбоджі, Китаї, Лаосі, Пакистані, Південній Кореї і Японії.

«Жив-був художник один... Будиночок він мав і... патологічно велике серце»; «Художник з донорським серцем малюватиме, якщо клопотання його родини не буде голосом волаючого в пустелі» — матеріали з такими заголовками «Україна молода» публікувала рік тому, відстежуючи долю Володимира Масалова, унікального пацієнта Запорізького центру кардіохірургії і трансплантації. 45-річному мешканцеві села Матвіївка Веселівського району професор Олександр Ніконенко імплантував донорське серце. Операція була другою в Україні і першою, що пройшла успішно!