Не з крана, а з бювету

      Учені провідних українських інститутів, які досліджують воду, що ми п'ємо, вважають, що як водопровідна вода, так колодязна і бутильована небезпечні для нашого здоров'я. Проблему поставили руба керівники одразу трьох наукових установ — Інституту колоїдної хімії та хімії води імені Антона Думанського, Інституту медицини праці та Інституту гігієни і медичної екології Академії медичних наук України. Така ситуація, на їхню думку, склалася через те, що в державі немає належного контролю за якістю питної води, а водні стандарти і норми давно застаріли і не відповідають міжнародним. Науковці навіть звернулися до Ради національної безпеки та оборони з проханням вивчити питання, переглянути питні стандарти і визначити єдину організацію, яка б відповідала за якість води.

      А поки що рідина, яку ми п'ємо, як м'яко висловлюються вчені, «не гарантованої якості». Це показали останні дослідження, зокрема Інституту колоїдної хімії та хімії води імені Антона Думанського. За даними хіміків, водопровідна вода внаслідок обробки на очисних станціях містить велику кількість алюмінію, марганцю та хлору. Саме на хлорорганічні сполуки вчені перекладають відповідальність за 30 відсотків ракових захворювань в Україні.

      Колодязна вода не обстежена науковцями вповні через дорожнечу подібних досліджень. Хоча 60 колодязів, вибірково перевірених у Житомирській, Черкаській, Київській, Полтавській, Рівненській, Вінницькій та Львівській областях, показали, що в них тече далеко не джерельна вода. У п'яти криницях із кожних шести концентрація нітратів перевищувала норму, тобто «хімії» було більше 45 міліграмів на літр. А нітратність деяких колодязів «зашкалювала» — більше 1 грама на літр. Таку воду фактично можна вважати отрутою. Вчені підозрюють, що й пестицидів та інших отруйних речовин там доволі, хоча для підтвердження цих висновків потрібні додаткові недешеві тести.

      Що ж стосується виробництва питної води у пляшках, то науковці занепокоєні тим, що відомих способів перевірки її якості явно недостатньо для того, щоб бути певними у безпечності для здоров'я людини. Зокрема, для консервування питва виробники використовують вуглекислий газ, що протипоказано вживати людям, якi страждають на шлункові захворювання, застосовують іони срібла, які можуть викликати дисбактеріоз, і навіть антибіотики.

      Як ілюстрацію до того, що пляшкова вода може бути небезпечною, хоча на її виробництво видано дозвіл і вона продається в усіх магазинах, вчені провели експеримент із золотими рибками. Їх помістили у пляшку з етикеткою «Добра вода». Через півгодини рибки загинули. За словами Владислава Гончарука, директора Інституту колоїдної хімії, це сталося через високу токсичність рідини. Те, що не підходить рибам, не можна вживати людям, і навпаки. Цей тест у науці не є чимось новим. Ще в 1941 році один із засновників київського Інституту води академік Леонід Кульський за допомогою риб перевіряв водопровідну воду для москвичів, щоб попередити фашистську диверсію — влада побоювалася, що німці вкинули високотоксичні речовини у Москву-ріку. Дослідники стверджують, що проблема якості стосується не лише «Доброї води», а й інших питних вод, що випускають наші підприємства.

      Проте на запитання, яку воду в пляшках пити безпечно, а яку — ні, дослідники так і не відповіли, склалося враження, що вони мають претензії до всіх виробників. Принаймні журналістам науковці пообіцяли поступово перевірити всі популярні пляшковані води України і аж потім детально розказати про результати.

      То що ж пити, спитаєте ви. Схоже, тут пощастило тільки міським мешканцям, бо вчені радять віддавати перевагу воді з бюветів, а водопровідну використовувати суто для технічних цілей. Як стверджують столичні хіміки, артезіанські свердловини вони перевірили за всіма параметрами. Рибки у воді зі свердловини, як показав той самий експеримент, почуваються добре, і ніякій обробці її не піддають, а отже, у ній немає хлору, алюмінію та низки інших шкідливих речовин. Але, користуючись послугами 181 київського бюветного комплексу, варто пам'ятати про те, що цю воду не можна зберігати більше двох діб. Мікрофлора, яка в ній знаходиться, має здатність швидко розмножуватися і за кілька днів це вже буде зовсім не та вода, яку ви підняли з глибини юрського чи синаманського горизонту. «Ніщо природне не може стояти довго. Тому ми пропагуємо бюветну артезіанську воду. Це справді жива вода», — сказав Владислав Гончарук.

      Тим часом людям із маленьких містечок і сіл, де й водогін не завжди є, залишається сподіватися, що РНБОУ відгукнеться на заклик «SOS!» від учених і справді поставиться до питання неякісної питної води як до національної проблеми.