— Останніми роками багатьом українцям довелося ревізувати й переосмислити свої погляди на життя. І все ж, Олександре Федоровичу, чому ідеологічний працівник компартії стає поборником «Нашої України»?
— Знаєте, коли працював у міськкомі компартії, була у мене задумка зробити постійно діючий «круглий стіл» міськкому, на засідання якого могли б приходити представники різних політичних сил. Щоб вони могли не лише дискутувати, а й домовлятися про конкретні спільні дії на благо конкретного сумчанина. Адже в той час працівники інших партій не мали своїх приміщень. Перший секретар міськкому вислухав, погодився, але вирішив порадитися з обкомом «Українi — народного Президента!». Та звідти надійшла категорична заборона вільнодумства.

Жінка, зарубана сокирою; чоловік, проштрикнутий ножицями; бабця, розчленована на шматки; семирічна дівчинка, згвалтована дорослим... Усі ці жахливі випадки не сприймалися б настільки моторошно, якби виконавцями злочинів були «банальні» представники кримінального світу. Але за ними — чоловік, донька, внук, вітчим... Нібито близькі люди, які стають найстрашнішими ворогами.

Схоже, що практика виконання та перевиконання планів живе й процвітає навіть у такій досить непростій справі, як приватизація. Це ж треба такому бути: державний бюджет постійно має проблеми з надходженням коштів, їх постійно не вистачає на найнеобхідніші соціальні потреби, а державне майно, та ще такі найпривабливіші об'єкти, як гірничо-збагачувальні, металургійні та хімічні комбінати, продаються за символічними цінами. А відомство, яке має бути найбільше зацікавленим у наповненні державної скарбниці й нести за це повну відповідальність, рапортує про виконання плану... Так і хочеться запитати: плану якого?

Навесні минулого року Україною прокотилося відлуння гучних кримінальних справ, пов'язаних з реалізацією на ринках південних областей фальсифікованої городньої отрути. Овочiвники всієї країни дружно вхопилися за голови, адже ринок не має кордонів, а в його межах ніщо так швидко не рухається, як сезонний ходовий товар. Проте знищена невбитим жуком картопля і загублена в теплицях рання капуста — лише одна зі складових глобальної для України проблеми, назва якій — непридатні для використання пестициди.

Постійні читачі «УМ», певно, пам'ятають, як у листопаді ми писали про містечко Замглай, мешканці якого замерзали через недобудовану котельню, попри те, що це «будівництво століття» перебувало на контролі і в уряду, й у Верховної Ради. Чернігівська обласна державна адміністрація розглянула нашу статтю «Замглай: хроніка замерзання», повідомивши, що дійсно, згідно з наказом Мінпаливенерго від 06.06.02 №341, проводяться роботи з ліквідації Замглайського торфобрикетного заводу в Ріпкинському районі. «Про низьку якість проекту та незадовільний стан будівництва котельні, що призвело до зриву опалювального сезону, обласна державна адміністрація неодноразово доводила до відома Мінпаливенерго та віце-прем'єр-міністра України. Проте ситуація не покращилася», — пояснив у листі заступник голови облдержадміністрації пан Литвинов.

Одна з найзаповітнішіших мрій жителів селища Замглай Ріпкинського району Чернігівської області здійснилася новорічної ночі. Після втручання журналістів у столичної та місцевої влади неначе очі розплющилися. Терміново у Замглаї почали наводити порядок і прискорювати темпи будівництва. На наради з приводу будівництва почали їздити чиновники не тільки з райцентру чи Чернігова, а й із Києва. Зокрема, селище відвідали голова комітету Верховної Ради з питань житлово-комунального господарства, комісія з Міністерства палива та енергетики. Доповідь про замглайську котельню 25 грудня заслухав Кабінет Міністрів. Будівництво, яке планувалося вести півроку, закінчилось за півтора місяця! Тепло в оселі нова котельня дала якраз 1 січня.

Людина у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років — особлива з погляду медицини та психології. Це той вік, коли відбувається змужніння, повністю змінюється світогляд, визначаються життєві дороги. Мабуть, тому раніше, тобто ще за радянських часів, діти переходили під опіку дорослої клініки у п’ятнадцять років. Тобто юнак чи юнка з усіма скаргами, за консультаціями та направленнями на лікування зверталися до лікарів для дорослих. Така практика, за зізнаннями медиків, не була достатньо ефективною. В усьому світі до вісімнадцяти років дітей веде один і той самий лікар. Тепер i Україна повертається до цих стандартів, і в результаті реформи педіатричної служби «дитячі» лікарі займатимуться всіма дітьми, не ділячи їх на якісь підгрупи — малят і підлітків, школярів і студентів.

Ковтаючи пігулки від головного болю, болю в спині, антибіотики при різноманітних застудних захворюваннях, ми незаслужено забуваємо, що серед недорогих методів лікування існують банки — нагріті банки, які ставлять на різні частини тіла. Викликаючи через капіляри значний приплив крові до шкіри, посилюючи кровообіг, покращуючи обмін речовин, баночки допомагають при пневмонії, бронхіті, міозитах, остеохондрозах, мігренях, болях у попереку і навіть астмі.

«Туркія! Туркія!» — несамовито горлали, улюлюкали та свистіли пристрасні уболівальники стамбульського клубу «Юскюдар» на матчі третього раунду Кубку кубків із київським «Спартаком», який проходив у суботу на критих кортах НСК «Олімпійський». Активна й запальна поведінка кількох десятків турецьких фанатів, які заради улюбленої команди перетнули Чорне море й пів-України, та, на противагу їм, абсолютно пасивне ставлення українських уболівальників до виступу «Спартака» створювали враження, що в гостях насправді грають киянки. Попередження від суддів за перебування в зоні гри одержав навіть тренер «Юскюдару» Кадир Айяр, який протягом усього матчу відчайдушно й емоційно жестикулював своїм підопічним. Не виключено, що своїм вдалим виступом турецький клуб завдячує саме палкій підтримці залу. А от нашим дівчатам поразки з рахунком 22:26 (перший тайм — 12:13) варто соромитися, адже збірної Туреччини не було навіть на останньому чемпіонаті світу.