Позавчора ввечері на 3,5 години було затримано рух потягів у районі станції Мерефа Південної залізниці. Ця подія нагадала відлуння недавньої надзвичайної події у Росії, коли жертвами теракту стали пасажири «Невського експресу». На щастя, цього разу все минулося. Предмет, схожий на вибухівку, який знайшла провідниця у вагоні №9 потяга російського формування, виявився, за однією з версій, звичайною акумуляторною батареєю.

Якби українська демократія була дієвою і зубастою, у Харкові все мало б бути навпаки. Тобто це представники органів місцевого самоврядування повинні були б викликати главу держави «на килим» і не відпускати доти, доки не дасть гарантію повернення їм законного права на активну участь в управлінні і своїми регіонами, і державою в цілому. Але оскільки «низи» заснули, змирилися і нічого не вимагають, Президент вирішив розбурхати їхній летаргічний сон, запропонувавши конкретний «план пробудження».

Майже під зав’язку заповнені трибуни, що тепер вміщають 41307 глядачів, шквал позитивних емоцій, 15–хвилинний феєрверк і рахунок 0:1 не на користь винуватців торжества. Таким запам’яталося відкриття харківського стадіону, який готовий прийняти й чемпіонат Європи з футболу, й легкоатлетичні турніри міжнародного рівня.

Розкішний красень із персональним іменем «Імперіал» до Харківської філармонії «прибув» на сезон 2008—2009 із перспективою залишитися в її стінах назавжди. Правда за умови, що місто знайде до кінця сезону гроші для його викупу. Оскільки йшлося про понад 90 тисяч євро, у Харкові оголосили акцію «Кращому місту — кращий рояль». Для зручності «Імперіал» умовно розділили на 97 клавіш, запропонувавши меценатам «розкупити» їх вроздріб по тисячі євро за кожну. Проте деталі елітного музичного інструмента виявилися неходовим товаром і до літа цього року (останній термін оплати) у філармонії нарахували лише дев’яту частину потрібної суми.

Загибель 38–річного громадянина України, як повідомила російська сторона, Олександра Якименка (за інформацією українських ЗМІ, ім’я загиблого Андрій), мешканця Вовчанська Харківської області, від рук російського прикордонника при спробі перетнути державний кордон поза пунктом пропуску викликала резонанс з обох боків кордону. Росіяни стверджують, що, згідно з попередніми висновками слідчого комітету при прокуратурі Російської Федерації, військовий діяв у рамках законодавства про охорону державного кордону РФ і мав право на застосування табельної зброї. Водночас у Міністерстві закордонних справ України висловлюють стурбованість із приводу інциденту та розраховують на повне та оперативне розкриття його деталей.

Харківські психологи, проаналізувавши технологічні ходи учасників президентської гонки, зробили дуже невтішний висновок. Маючи невеликі шанси сподобатися виборцям конкретними справами чи кандидатською програмою, вони взялися агресивно атакувати підсвідомість виборців. Такі прийоми, як правило, застосовують у суспільствах із низьким інтелектуальним та культурним рівнем, бо лише там можуть пройти (не викликавши відрази та різкого спротиву) ігри у печерне месіанство.

Час летить, і члени Шевченківського комітету вже мають активно вивчати творчий доробок цьогорічних претендентів на найголовнішу державну премію. Серед стосів книжок, які претендують носити на титулі ім’я Шевченка, є і поетична збірка (17–та за рахунком) «Сонце осені» харківської поетеси Ніни Супруненко. «УМ» вирішила поговорити з поетесою, яка працює високим культурним чиновником, і з’ясувати, чому пишуться такі сумні вірші, де переплітаються життєвий біль, ностальгія за втраченим раєм і золота омана бабиного літа.

Два великі підприємства Харкова за рішенням обласного Господарського суду потрапили під процедуру санації і можуть невдовзі поповнити довгий список знищених заводів–банкрутів. Керівники регіону називають цю оборудку черговою рейдерською атакою і просять втрутитися у справу правоохоронні органи. На їхню думку, ситуація, коли долю багатотисячних колективів і перспективних виробництв одним розчерком пера вирішують арбітражні керуючі, а не профільні фахівці, стала надто загрозливою, аби можна було й далі робити вигляд, що цього лиха в країні не існує.

За тиждень до того, як УЄФА остаточно визначиться з переліком міст, де відбудуться матчі Євро–2012, Харків продемонструє свій головний козир у змаганні за право прийняти футбольний чемпіонат — оновлену арену. Червону стрічку переріжуть без помпи, винятково по–діловому: спочатку коротка церемонія з феєрверком, а потім одразу гра.

Приміщення за адресою Сумська, 44/2, що якраз навпроти пам’ятника Тарасу Шевченку, стало предметом судового розгляду. Чиновники управління комунального майна та приватизації міськради вирішили не подовжувати термін його оренди для товариства «Спадщина», чим викликали протест у колі патріотично налаштованих харків’ян. Скільки триватиме суд, уже названий українською громадою міста «справжнім політичним судилищем», не відомо. Але члени восьми громадських організацій, які теж знайшли прихисток у скромних і явно затісних для такої кількості активістів апартаментах, обіцяють «стояти до кінця». Якщо треба буде, кажуть, захищатимуть свій центр навіть у рукопашних боях.