На чолі картелю, який займався доставкою і продажем наркотичних речовин у Харкові, стояли високопосадовці, покликані з цим лихом боротися, — заступник начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН) у Харківській області та начальник відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх міськуправління. Останній до травня цього року теж працював у відділі боротьби з незаконним обігом наркотиків, а перейшовши півроку тому на нову посаду, активно зайнявся поширенням наркоти серед своїх юних підопічних. Разом з основними фігурантами гучної справи до СІЗО потрапили ще чотири міліцейських офіцери. Двох на час слідства відпустили на підписку про невиїзд. Наймолодший за званням із підозрюваних полісменів–наркоторговців носить погони майора. Решта — полковники та підполковники.

Спочатку транспортники оголосили одноденний страйк і провели пікет під стінами Кабміну. А коли ці дві акції не принесли жодного результату, відмовилися виходити на маршрути до переможного кінця. У результаті вже п’ятий день поспіль харків’яни, які територіально чи фінансово «прив’язані» саме до тролейбусів та трамваїв, переживають транспортні муки. Адже обіцяних мерією альтернативних «маршруток» у годину пік бракує, і люди змушені долати по кілька кілометрів пішки, аби дістатися до кінцевої зупинки автобусів чи до метро. Пенсіонерам узагалі не позаздриш: водії «маршруток» неохоче підвозять пільговиків, тому старенькі змушені відкладати свої справи до кращих часів.

Наш вітчизняний безлад триває так довго і безпросвітно, що невміння облаштувати в межах країни нормальне життя автоматично породило розмови та дискусії про ментальну нездатність українців мати власну державу в принципі. Російські політики навіть спробували запевнити світ у тому, що проект під назвою «Україна» — історична випадковість, про яку невдовзі вже всі забудуть. Але чи так це насправді? Чи існує в природі ідея, яка пробудила б в українцях інстинкт національного самозбереження і здатність до колективного мислення? Про це в інтерв’ю «УМ» розповів кандидат філософських наук, відомий харківський історик Ігор Рассоха.

На дипломатичному рівні Україна та Росія готові домовлятися з найгостріших проблем двосторонніх відносин. Про це повідомили керівники зовнішньополітичних відомств Володимир Хандогій та Сергій Лавров, які напередодні зустрічі глав держав СНД у Кишиневі обговорили найбільш актуальні для обох сторін питання. Зокрема, їм удалося узгодити текст спільної заяви учасників саміту і, як повідомив пан Хандогій, зняти деякі проблеми, «що виникли у зв’язку з майбутнім засіданням». А от чи відбудеться 9 жовтня в молдовській столиці повноцінна двостороння зустріч президентів Ющенка та Медведєва, — залишилося питанням, прикритим неприємною таємницею.

Замість Юлії Тимошенко та Володимира Путіна, потенційну зустріч яких жваво обговорювали майже місяць тому, до Харкова приїхали міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров та його український колега Володимир Хандогій, котрий вісім місяців представляє нашу державу в світі як в. о. міністра.

Найпочесніший гість цьогорічного фестивалю фантастики, що пройшов у Харкові, подібний до героя сільської радянської прози. Він носить бороду а–ля Карл Маркс ідейно–плакатного розливу, не дивиться телевізор, живе по півроку в новгородській глибинці і вважає себе войовничим атеїстом. А ще, знову ж таки «по старинці» (на відміну від авторів нової хвилі), б’ється невиправним естетом над кожним словом і не працює над романом менше, ніж два–три роки. Подібна скрупульозність не залишається непоміченою: кожна нова книжка автора обов’язково знаходить свого читача, а сам він, навіть у наш комерціалізований час, може дозволити собі жити так, як він хоче. Рубінова крапля крові дракона на золотому ланцюжку (таку форму має харківський «Філософський камінь») теж не вивела Святослава Логінова з програмного спокою, хоча й здивувала. Мовляв, їхав до Харкова просто на людей подивитися і себе показати, а тут — на тобі, аж настільки висока нагорода.

Днями вперше за майже сторічну історію газета «Слобідський край» не вийшла у повному обсязі. Але й на тих восьми шпальтах, що побачили світ, журналісти надрукували всього два слова — «Акція протесту». Виняток склали кілька рекламних матеріалів та судові повідомлення, які видання розміщує за окремою угодою. Свій радикальний крок колектив редакції пояснив суто земною причиною: п’ять місяців поспіль співробітники газети не отримують зарплату, хоча добросовісно виконують свої обов’язки.

У тому ж корпусі Харківського фізико–технічного інституту, де майже 80 років тому вчені вперше в СРСР розщепили ядро літію, у вересні сталася ще одна світова сенсація. Послідовники легендарного УФТІ зафіксували на відеоплівку і сфотографували атом вуглецю. До них усі спроби отримати подібну світлину завершувалися невдачею через надто розмитий відбиток найдрібнішої частинки Всесвіту.

Книга «Фізика і Харків», презентована недавно групою титулованих науковців, навряд чи колись стане бестселером. Не варто, мабуть, розраховувати і на те, що її вже невдовзі зачитає до дірок цікава студіююча молодь. Але авторів видання більше хвилює не стільки можлива відсутність читацького ажіотажу, скільки ситуація, за якої написана ними книга стане таким собі пам’ятником унікальній епосі, що творилася у тому числі і їхніми руками, але важко знаходить продовження сьогодні. Описані вченими події з висоти теперішнього вітчизняного буття здаються просто фантастикою. Хоча насправді усе мало б бути навпаки, адже фантастика у нашій свідомості асоціюється винятково з майбутнім.

Екс–директора ХЗШВ Олександра Худенка співробітники СБУ затримали в аеропорту «Бориспіль» і вже доправили до слідчого ізолятора Харкова. Там, згідно з рішенням Київського райсуду міста, він перебуватиме щонайменше десять діб. Привід для арешту досить поважний. На початку вересня проти пана Худенка було порушено карну справу за статтею «Розтрата майна в особливо великих розмірах», яка передбачає термін позбавлення волі від семи до 12 років.