Замість Юлії Тимошенко та Володимира Путіна, потенційну зустріч яких жваво обговорювали майже місяць тому, до Харкова приїхали міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров та його український колега Володимир Хандогій, котрий вісім місяців представляє нашу державу в світі як в. о. міністра.

Найпочесніший гість цьогорічного фестивалю фантастики, що пройшов у Харкові, подібний до героя сільської радянської прози. Він носить бороду а–ля Карл Маркс ідейно–плакатного розливу, не дивиться телевізор, живе по півроку в новгородській глибинці і вважає себе войовничим атеїстом. А ще, знову ж таки «по старинці» (на відміну від авторів нової хвилі), б’ється невиправним естетом над кожним словом і не працює над романом менше, ніж два–три роки. Подібна скрупульозність не залишається непоміченою: кожна нова книжка автора обов’язково знаходить свого читача, а сам він, навіть у наш комерціалізований час, може дозволити собі жити так, як він хоче. Рубінова крапля крові дракона на золотому ланцюжку (таку форму має харківський «Філософський камінь») теж не вивела Святослава Логінова з програмного спокою, хоча й здивувала. Мовляв, їхав до Харкова просто на людей подивитися і себе показати, а тут — на тобі, аж настільки висока нагорода.

Днями вперше за майже сторічну історію газета «Слобідський край» не вийшла у повному обсязі. Але й на тих восьми шпальтах, що побачили світ, журналісти надрукували всього два слова — «Акція протесту». Виняток склали кілька рекламних матеріалів та судові повідомлення, які видання розміщує за окремою угодою. Свій радикальний крок колектив редакції пояснив суто земною причиною: п’ять місяців поспіль співробітники газети не отримують зарплату, хоча добросовісно виконують свої обов’язки.

У тому ж корпусі Харківського фізико–технічного інституту, де майже 80 років тому вчені вперше в СРСР розщепили ядро літію, у вересні сталася ще одна світова сенсація. Послідовники легендарного УФТІ зафіксували на відеоплівку і сфотографували атом вуглецю. До них усі спроби отримати подібну світлину завершувалися невдачею через надто розмитий відбиток найдрібнішої частинки Всесвіту.

Книга «Фізика і Харків», презентована недавно групою титулованих науковців, навряд чи колись стане бестселером. Не варто, мабуть, розраховувати і на те, що її вже невдовзі зачитає до дірок цікава студіююча молодь. Але авторів видання більше хвилює не стільки можлива відсутність читацького ажіотажу, скільки ситуація, за якої написана ними книга стане таким собі пам’ятником унікальній епосі, що творилася у тому числі і їхніми руками, але важко знаходить продовження сьогодні. Описані вченими події з висоти теперішнього вітчизняного буття здаються просто фантастикою. Хоча насправді усе мало б бути навпаки, адже фантастика у нашій свідомості асоціюється винятково з майбутнім.

Екс–директора ХЗШВ Олександра Худенка співробітники СБУ затримали в аеропорту «Бориспіль» і вже доправили до слідчого ізолятора Харкова. Там, згідно з рішенням Київського райсуду міста, він перебуватиме щонайменше десять діб. Привід для арешту досить поважний. На початку вересня проти пана Худенка було порушено карну справу за статтею «Розтрата майна в особливо великих розмірах», яка передбачає термін позбавлення волі від семи до 12 років.

Організатори конвенту спочатку думали, що назвуть фантастикою вже саму можливість зібрати у вересні на «Зоряному мості» багатолюдну письменницько–видавничу тусовку. Мовляв, як і попереджали маститі профі жанру, криза планету не оминула, тому буде цього разу все по–скромному. Але, на щастя, фантастичною феєрією став зовсім інший факт. Незважаючи на цивілізаційні негаразди, творці іншої реальності за рік, що минув, явили світу рекордну кількість своїх романів.

Наприкінці літа у Харкові сталася довгоочікувана для мерії подія. Юлія Тимошенко під час візиту до регіону дозволила передати місцевий метрополітен у власність територіальної громади і навіть розпорядилася виділити з державного бюджету 75 мільйонів гривень на продовження будівництва Олексіївської лінії підземки.

Театральний Харків живе передчуттям головної прем’єри сезону. Місто, в якому працює шість державних і з десяток «альтернативних» театрів, новою постановкою навряд чи здивуєш. Але цю чекають. І не випадково. Шість вистав, поставлених молодим (їм усього лише 9 років) колективом, незмінно збирають повні аншлаги і вже принесли зо два десятки яскравих перемог на вітчизняних та зарубіжних театральних фестивалях. Причому у грудку не збився вже перший конкурсний млинець — у 2002 році «Театр 19» став призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої ХХI століття», що відбувся в Києві. Відтоді студентська трупа отримала повне право називатися театром, а кожна її нова прем’єра стає предметом бурхливого обговорення у пресі й на інтернет–сайтах. Думки лунають різні, але в одному сходяться всі: Ладенко і Ко щось прохідне глядачу не запропонує.

Напередодні прем’єри (непохитно зберігаючи інтригу) про творче життя театру «УМ» розповів його незмінний режисер і художній керівник Ігор Ладенко.

Про темряву, яку харківські енергетики влаштували обласній СЕС, стало відомо випадково. Недавно до інтернету потрапило відео, зняте прихованою камерою, де заступник голови облдержадміністрації Ігор Терехов переповідає історію порятунку річного запасу вакцини у холодильниках сан­епідеміологічної станції. Слухачем високопосадовця, мабуть, був хтось із його добрих знайомих, бо чиновник не шкодував міцного слівця, аби передати власне ставлення до ситуації. Сюжет з інтернету показали одразу два столичні телеканали, після чого в Харкові вибухнув гучний скандал.