Президентська виборча кампанія, яка стартує з 2 липня, залишає все менше часу для роздумів політикам, які, як студенти, звикли відкладати найважливішу роботу на останню ніч. Усвідомлюючи, що чекати більше нікуди, блок Віктора Ющенка впритул підійшов до найголовнішого — підписання угоди про коаліцію демократичних сил. Як стверджує народний депутат Юрій Костенко, голова Української народної партії та перший заступник голови фракції, «Наша Україна» повністю узгодила принципи та формат коаліційної співпраці з Блоком Юлії Тимошенко і продовжує аналогічні переговори з соціалістами. Чи виллється це в стійку дружбу і співробітництво в рамках «двійки» чи навіть «трійки», коли угода може бути підписана, чи поповнять ряди «Нашої України» нові депутати — це ми вирішили з'ясувати у Юрія Івановича детальніше.

У наш час уже нікого не здивуєш ситуацією, коли на лаві підсудних опиняються ті, хто, здавалося б, сам повинен ловити і саджати. «Правоохоронці в наручниках? Чи й не дивина», — відмахнеться пересічний громадянин, уже ситий гучними справами про перевертнів, наркомафію в погонах, або сутеренів, а за сумісництвом міліціонерів тощо. Сьогодні поширеними є дві думки, щодо причин того, чому окремі правоохоронці потрапляють за грати. Перша: засвітився у своїй діяльності поза законом, був необережним, на противагу колегам iз правоохоронного цеху. Друга: чесного і непідкупного офіцера, звитяжного борця зі злочинністю, підставили бандюги. Саме навколо цих двох версій коливається зараз суспільна думка стосовно резонансної справи запорізьких убозівців, звинувачених у перевищенні службових повноважень і тортурах.

Тенісна, спортивна й не лише спортивна Росія вже п’ятий день стоїть на вухах: її тенісистка виграла відкритий чемпіонат Франції — один із чотирьох найпрестижніших професійних турнірів сезону. Власне, екстаз у наших північних сусідів почався ще раніше — коли з півфіналів жіночого розряду «Ролан Гарросу» до вирішальної стадії вийшли одразу дві російські тенісистки, Анастасія Мискіна й Олена Дементьєва. І стало зрозуміло, що росіянка таки виграє вперше турнір із серії «Великого шолома».

Офіційно товариська зустріч збірних Франції й України була присвячена сторіччю французької команди. Так збіглося, що ця гра була ювілейною — сотою — для національної збірної України. З погляду на реалії, для господарів матч ставав генеральною репетицією напередодні чемпіонату Європи, який стартує в суботу. Українці ж, за словами свого головного тренера, мали намір звузити коло кандидатів на носіння синьо-жовтої форми.

I в кульмінацій є свої вершини. Саме на таку найвищу точку протистояння піднялися зараз учасники фіналу Кубка Стенлі — останньої серії «плей-оф» найсильнішої хокейної ліги у світі.
Перед шостим, домашнім, матчем «Вогні» Калгарі переважали «Блискавку» з Тампи-Бей за кількістю перемог — 3:2. До омріяного трофея, який канадські клуби востаннє тримали в руках ще в 1993 році році (а власне «Флеймз» — у 1989-му), був лише один крок. Журналісти Країни Кленового Листя відзначали, що головною перепоною між «Калгарі» та Кубком Стенлі є «Стіна Булін» — так у НХЛ називають воротаря «Тампи» Миколу Хабібуліна. 31-річний росіянин має найкращі показники серед усіх колег по амплуа — 93,2 відсотка відбитих кидків, у середньому 1,72 пропущені шайби за гру і п'ять «шат-аутів».

1 червня, в Молодому театрі відбувалося щось середнє між театралізованим видовищем, науковою дискусією, молодіжно-письменницькою акцією протесту та вечором гумору — мовна інквізиція XXI столітття «Суд над суржиком», організована асоціацією захисту української культури «Український світанок».

Читачі Центральної районної бібліотеки імені Євгена Плужника, а це — наукова, творча інтелігенція, студенти, учні, українські артисти, режисери (поруч із бібліотекою — Молодий театр), звісна річ, працівники книгозбірні стурбовані, і вельми: життя читального закладу пiд загрозою.

До дитячого відділення Київської міської психоневрологічної клінічної лікарні № 1 потрапити не так просто. Двері тут не мають ручок. Натиснувши кнопку дзвоника, терпляче чекаєш, коли відкриють ізсередини. Тут за сімома замками бережуть зовсім не секретні архіви, а всього лише дітей віком до 11 років із діагнозами: затримка психічного розвитку, розумова відсталість, патологія поведінки, аутизм. І якщо розумову відсталість наука не в змозі вилікувати до кінця, то діти із затримкою психічного розвитку, яка, на жаль, останнім часом стає «популярним» захворюванням, мають кращі шанси стати повністю здоровими. Переважній більшості з них до п'ятнадцяти років вдається позбутися симптомів психічного захворювання.