Сталася аварія у Шевченківському районі Запоріжжя під час промивання технічною водою одного з трубошламопроводів комбінату. Як передає ForUM, воду проганяли під тиском у сім атмосфер. Прорив труби стався у приватному секторі по провулку Воскресний.
Піщаний кар'єр поблизу села Троїцьке на Мелітопольщині вважали покинутим — він нікому не належав і не використовувався. Тому селяни навідувалися сюди, щоб поповнити запаси піску для будівництва. Як повідомили «УМ» у Центрі громадських зв'язків управління МінНС у Запорізькій області, до піщаного кар'єру на власному вантажному автомобілі МАЗ навідалося троє молодих людей. Підігнали МАЗ упритул до піщаної стіни кар'єру висотою у 15 метрів. Копирсаючи її лопатами, хлопці «викликали» тим самим невеличкі піщані зсуви просто в кузов. Невдовзі це спричинило обвал усієї стіни — в піщаному полоні опинилися всі троє разом із МАЗом.
Перші кандидати у президенти оприлюднили декларації про доходи за 2003 рік. Поки що найбiднiшими є Базилюк i Вiтренко, а найбагатшими — Ржавський i Янукович.
Сьогодні «Україна молода», на численні прохання читачів, передруковує список українських промислових підприємств, фінансових установ та ЗМІ, розбитий на три розділи – за показником їхньої належності головним державним олігархам. Цей перелік уклала «Львівська газета», аби показати, хто і в який спосіб розділив власність в Україні і хто насправді повинен нести відповідальність за той рівень життя, який має сьогодні переважна частина громадян нашої держави. Поглянувши на назви підконтрольних заводів, фабрик, комбінатів, банків, подумайте, хто і як їх приватизовував, за які гроші, які саме кошти не надійшли в державний бюджет, скільки через це недоплатили вчителям, медикам, іншим бюджетникам, як не поважають пенсіонерів, зауважте, на чиїх підприємствах існує заборгованість перед працівниками. І ще раз усвідомте, якими байками олігархи годують народ через підвладні телеканали, радіостанції, кишенькові газети й журнали.
«Коли так подумаєш, що 10 років, то, здається — одна мить. Ще тільки вчора мене обрали перший раз Президентом, а сьогодні вже завершується і другий термін...» — iз цих слів почав Леонід Кучма інтерв'ю недільній програмі «Епіцентр» каналу «1+1». Напередодні виповнилося рівно 10 років з дня обрання його Президентом, і такий початок зізнань насторожив: а чи не захочеться Леонідові Даниловичу, який так і не зміг за «одну мить» насолодитися «прелестями» володіння булавою, піти й на третій термін? Тим паче що ведучий В'ячеслав Піховшек підготував окремі сюжети про ентузіастів із народу, котрі з власної ініціативи Кучму на виборах висувають, підписи за це збирають. Але гарант був налаштований мрійливо, думка його була спрямована передусім у недалеке минуле, та й супротивників він «припечатував» якось мляво.
Для того, щоб центральні телеканали приділили з'їзду провладної партії не кількасекундний, а принаймні кількахвилинний сюжет, треба зовсім небагато — всього-на-всього не підтримати Віктора Януковича й висунути власного кандидата у президенти. Саме завдяки такій простій схемі зібрання промисловців та підприємців України на свій партійний форум удостоїлося розлогих коментарів у випусках новин на всіх трьох перших кнопках наших телевізорів. Усі без винятку «підтемникові» телеканали старанно переконували глядачів, що хоча Анатолій Кінах і пішов у президенти від ПППУ, це рішення було ухвалене ледве не всупереч більшості делегатів, що півзалу Міжнародного центру культури та мистецтв (Жовтневого палацу) активно свистіли й протестували, висловлювали своє незадоволення підрахунком голосів, кричали «Януковича — на царство» тощо. У сюжетах — нарізка відповідних коментарів: делегат такий-то обурюється тим, що керівництво партії не врахувало думку більшості, яка прагне підтримати Прем'єр-міністра, директор сякий-то вважає, що лічильна комісія підтасувала результат «пепепеушного» волевиявлення...
Із цим цвяхом, який він за допомогою молотка загнав у череп, щоб заподіяти собі смерть, Володимир Ч. з села Максим Козелецького району жив майже півмісяця, перш ніж потрапив до рук лікарів. У нейрохірургічному відділенні Чернігівської обласної лікарні за його життя боролися більше трьох тижнів.
Усе починалося з кіно. 3 листопада 2000-го. У гуртожитку Бердянського морпорту Руслан Хамаров познайомився з Олександрою Х. Дівчина приїхала з Донецької області. До місцевого педуніверситету поступити не вдалося — родичі влаштували у будбригаду престижного підприємства, виклопотали гуртожиток. «Спілкуватися ліпше в мене», — переконав Сашу Руслан. У нього переглянули фільм «Справжня любов». Статеве завзяття молодика, який уже встиг прийняти наркотики, дівчину налякало, і вона чинила спротив. Розлютившись невдачею, Руслан зарізав гостю. «Завдав їй два удари у лівий бік, два — у груди, — розповідав потім слідчому. — Труп кинув у колодязь на подвір'ї і присипав сміттям».
Отже, 14-й футбольний сезон в Україні розпочато. Коротке літнє міжсезоння промайнуло зовсім непомітно, адже нудьгувати футбольному вболівальнику не довелося. Черговий європейський форум, крім власне видовища, надав можливість порівняти «доморощений» футбол із тим, що діялося на полях Португалії. Де грають яскравіше й краще — питання риторичне. Але надто відставати не хочеться, тож принаймні у плані організації футбольного господарства навчилися рівнятися на передову Європу. Зокрема, взяти цей же Суперкубок, який на теренах незалежної України розігрували вперше. Можна пригадати, що в радянські часи існував його аналог — Кубок сезону, але поштовхом для запровадження нового турніру був явно не колишній «совок», а чільні європейські чемпіонати. Тоді як у деяких країнах Європи подібного трофея взагалі не існує, але, наприклад, італійці навчилися не тільки робити з матчу за свій Суперкубок шоу, а й непогано заробляти, вивозячи свої топ-команди куди-небудь, у Японію або США. Що принесе український Суперкубок у майбутньому нам, поки незрозуміло. На даний же момент можна сказати, що керівництво нашого футболу хоча б таким чином бажає збільшити кількість видовищних матчів на внутрішній арені, оскільки чемпіонат подібними поєдинками глядача явно не балує. Команди-учасниці цей матч, за зізнанням віце-президента київського «Динамо» Йожефа Сабо, розглядають лише як підготовку до сезону. Рівень футболу, показаний у суботу після дощу в Одесі, підтвердив слова фахівця. Але інтригу й цікаве шоу забезпечила серія післяматчевих пенальті.
