Сашко повторив подвиг Рікарду

      Отже, 14-й футбольний сезон в Україні розпочато. Коротке літнє міжсезоння промайнуло зовсім непомітно, адже нудьгувати футбольному вболівальнику не довелося. Черговий європейський форум, крім власне видовища, надав можливість порівняти «доморощений» футбол із тим, що діялося на полях Португалії. Де грають яскравіше й краще — питання риторичне. Але надто відставати не хочеться, тож принаймні у плані організації футбольного господарства навчилися рівнятися на передову Європу. Зокрема, взяти цей же Суперкубок, який на теренах незалежної України розігрували вперше. Можна пригадати, що в радянські часи існував його аналог — Кубок сезону, але поштовхом для запровадження нового турніру був явно не колишній «совок», а чільні європейські чемпіонати. Тоді як у деяких країнах Європи подібного трофея взагалі не існує, але, наприклад, італійці навчилися не тільки робити з матчу за свій Суперкубок шоу, а й непогано заробляти, вивозячи свої топ-команди куди-небудь, у Японію або США. Що принесе український Суперкубок у майбутньому нам, поки незрозуміло. На даний же момент можна сказати, що керівництво нашого футболу хоча б таким чином бажає збільшити кількість видовищних матчів на внутрішній арені, оскільки чемпіонат подібними поєдинками глядача явно не балує. Команди-учасниці цей матч, за зізнанням віце-президента київського «Динамо» Йожефа Сабо, розглядають лише як підготовку до сезону. Рівень футболу, показаний у суботу після дощу в Одесі, підтвердив слова фахівця. Але інтригу й цікаве шоу забезпечила серія післяматчевих пенальті.

      Склади «Динамо» й «Шахтаря» були наближені до бойових, хоча обидва тренери трохи й поекспериментували. Михайличенко випустив Гусина та Дмитруліна, котрі одужали після травм, зазвичай запасного Бідненка і лише одного форварда — Максима Шацьких. Учасники Євро-2004 — Леко, Верпаковскіс, Пеєв — на полі стадіону Чорноморського пароплавства з'явитися не могли, бо залишилися допрацьовувати програму підготовки у столиці. Румунський тренер гірників включив до «старту» відразу чотирьох своїх співвітчизників, хоча безпосередньо доклав руки до появи в Донецьку лише одного — Косміна Беркеуана, придбаного в бухарестському «Динамо». Відразу скажемо, що захисник, який ще не так давно був нападаючим, залишив двозначне враження: він непогано підключався до атак нової команди, але при обороні власних воріт діяв не надто впевнено. Саме Космін упустив Олега Гусєва під час подачі Белькевича з флангу, коли молодий екс-сумчанин головою переправив м'яч до сітки воріт ще одного новачка «помаранчево-чорних» — чемпіона Чехії у складі остравського «Баніка» Яна Лаштувки.

      Згадуючи слова Луческу про те, що він хотів би бачити в захисті «Шахтаря» представників однієї національності, можна зробити припущення, що це проектувалося на румунів, серед яких затесався поляк Левандовський. Втім донеччанам явно бракувало зіграності і в цій ланці, і попереду. Зате ми принаймні побачили, як бігають по полю 14 мільйонів євро в особі бразильця Матузалема. Чесно кажучи, не вражаюче, хоча й треба зробити поправку на акліматизацію й ранній початок сезону, бо зазвичай, виступаючи в серії А, півзахисник о цій порі останніми роками відпочивав. Здобули на старті сезону довіру тренера швидкі нападаючі — Агахова і Воробей, але взаємодіють вони, принаймі зараз, не найкращим чином, можливо, й через одноплановість. Тож не дивно, що нігерійця по перерві замінили.

      Гра загалом засвідчила, що обидва суперники — явні лідери українського футболу — на початку сезону поки що далеко не в найкращих своїх кондиціях: багато неточних пасів, інших помилок, фолів, незлагодженості в діях. Проте динамівці на фоні опонента виглядали все ж більш зіграними, а от команду Луческу ще тільки очікує шлях до награвання колективних дій, коли з непоганих виконавців треба зробити солідний оркестр. На жаль, залишився у донецьких футболістів і недолік, який їм прищепив німецький «Білий ангел» Берндт Шустер: колишній наставник «Шахтаря» закликав своїх підопічних до тиску на суддю. Доволі неприємно було бачити, як половина донецької команди постійно висловлює своє невдоволення діями рефері, в той час як їм належало б більше уваги приділяти безпосередньо грі. Саме за такого епізоду вони й пропустили гол киян: хотіли бачити офсайд, та боковий арбітр був із гірниками не згодний.

      Ще перед голом Гусєва могли відкрити рахунок донецькі румуни: після навісу Флорі Гусин «проспав» Беркеуана, і той головою з 6 метрів бив упритул, але Шовковський продемонстрував свою реакцію. Потурбував київського кіпера пару разів дальніми пострілами і Стойкан.

      У першому таймі перевага за грою і за моментами була на боці підопічних Михайличенка. Виглядало так, що хлопці добре тримають шкіряну кулю і знають, що й коли з нею чи без неї робити, тим паче після забитого м'яча, діючи на контратаках. Пресинг кияни починали застосовувати вже на половині поля суперника, що мало б свідчити про непогану фізичну готовність, у той час як донеччани зустрічали футболістів у білих футболках ближче до свого штрафного майданчика. Попереду в гірників мало що виходило, командна швидкість була невисокою, тож більше 2-3 точних передач уперед підопічні Луческу зробити не могли.

      По перерві швидкості зросли, насамперед зусиллями гравців «Шахтаря». Хоча після удару Левандовського Шовковському довелося і в прямому, і в переносному сенсі бути на висоті, впадало в око, що донеччанам чогось бракує в організації атак, можливо, гравця типу Звонимира Лукича. Але сербський плеймейкер так і залишився на лаві запасних. До того ж фактично ніхто не міг, або ж не мав на те вказівки, обіграти суперника «один в один», через що страждала гострота атак. Дещо тривожно виглядала поява на полі вже п'ятого румунського «шахтаря»: чи не забагато? Але Маріка, на відміну від Агахови, був у авангарді значно активнішим. Відбувся й дебют в Україні ще одного новачка Ахметова — бразильця Батісти, перекупленого у «Галатасарая». Почало скидатися на те, що в другій половині другого тайму у володарів Кубка лишилося більше сил. «Динамо» надто притиснулося до своїх воріт, а це ніколи до добра не доводило. Левандовський після кутового випередив Рінкона, удар головою — Шовковський навіть не стрибнув у кут за м'ячем.

      Нічия. За регламентом, Суперкубок не потребує додаткового часу. Аби уникнути футбольної лотереї — 11-метрових, — ніхто жили не рвав, хоча кияни могли перемогу святкувати значно раніше. Але узбек Максим Шацьких дуже повільно обробляв м'яч у чужому штрафному майданчику і завдав з вигідної позиції удар вище воріт. Вирішив не розтягувати час і одеський арбітр Годулян, додавши лише одну хвилину, хоча за кожну заміну, а їх було п'ять, мав би приплюсовувати до 90 хвилин ще по 30 секунд.

      Процедура пробиття пенальті перетворилася на фарс. Відкрити рахунок у серії 11-метрових вдалося лише шостим (!) ударом: Шацьких послизнувся, але він — не Бекхем, і якимось дивом у ворота влучив. Пригадався півфінальний кубковий поєдинок у Києві між «Динамо» й «Дніпром», коли футболісти також не порадували виконанням елементарного прийому. Можна зробити висновок, що динамівців та серія не навчила концентруватися у потрібний момент, та й у гірників із 11-метровою відповідальністю не склалося. Загалом із 20 (!) пробитих ударів було реалізовно лише 11 — сумний показник для гравців пристойного рівня, на який претендують лідери вітчизняного футболу.

      А крапку в цьому шоу помилок поставив Олександр Шовковський. Відбивши в перекладину удар Баркеуана в лівий від себе кут, воротар киян узявся завершувати серію сам. І просто знущальницьким слабким ударом, перехитривши колегу-візаві, послав м'яча в правий кут. Лаштувка лежав у лівому. Ось вам і наука Євро-2004: згодився Сашкові приклад португальського голкіпера Рікарду.

      Так «Динамо» стало першим в історії України володарем національного Суперкубка.

ПІСЛЯМОВА

Олексій Михайличенко, головний тренер «Динамо»:

      — Хоча до цього матчу ми не готувалися спеціально, але підійшли до нього з максимальною відповідальністю, бо «Динамо» завжди ставить перед собою максимальну мету, беручи участь у будь-якому змаганні. Поєдинок був звично нервовим. Обидва суперники заслуговували на трофей, але нам поталанило більше. Щодо 11-метрових, то після кубкового матчу з «Дніпром» мене вже нічого не дивує. Це величезні нерви, величезне випробування. Це була перша гра сезону, тому не хочеться оцінювати дії футболістів суворо. Було дуже багато помилок, тактичних прорахунків, але головне, що команда показала характер з першої до останньої хвилини.

      Нам дуже приємно стати першими володарями Суперкубка України, але вже за мить ми маємо перебудуватися і готуватися до старту нового чемпіонату. Цей матч — уже історія, нам потрібно робити наступні кроки.

Мірча Луческу, головний тренер «Шахтаря»:

      — Поєдинок нам вдався, я задоволений грою своїх підопічних. «Шахтар» добре розпочав гру, однак неуважність захисників дозволила супернику відкрити рахунок. Після цього ми повністю контролювали хід матчу, динамівці ж обрали тактику контратак і практично всією командою відійшли в захист. Нам лише одного разу вдалося використати гольовий момент, а в серії пенальті з кращого боку себе показали воротарі. Нам просто не пощастило, хоча ми були кращими за суперників в усіх компонентах гри.

      Шкода, що матч за Суперкубок проводиться на початку сезону. Його варто було б перенести на інший термін. Попереду, в першому турі, в нас ще одне побачення з «Динамо», і ми постараємося добре почати чемпіонат.

ТАБЛО

Матч за Суперкубок України-2004

«Динамо» (Київ) — «Шахтар» (Донецьк) — 1:1, по пен. — 6:5

      10 липня. Одеса. 23 000 глядачів

      Суддя — Годулян (Одеса)

      «Динамо»: Шовковський, Дмитрулін, Федоров, Гавранчич, Ель-Каддурі, Гусин (Хацкевич, 75), Бідненко, Чернат (Рінкон, 52), Белькевич, Гусєв, Шацьких

      «Шахтар»: Лаштувка, Беркеуан, Рац, Левандовський, Флоря (Бахарєв, 57), Стойкан, Матузалем, Тимощук, Срна (Батіста, 67), Агахова (Маріка, 46), Воробей

      Голи: Гусєв, 22 — Левандовський, 76

      Попередження: Ель-Каддурі, 28; Чернат, 40 — Маріка, 49; Рац, 50; Тимощук, 71

      Післяматчеві пенальті: Воробей — 0:0 (воротар), Рінкон — 0:0 (вище воріт); Тимощук — 0:0 (воротар), Хацкевич — 0:0 (воротар); Маріка — 0:0 (вище воріт), Шацьких — 1:0; Левандовський — 1:1, Бідненко — 1:1 (воротар); Стойкан — 1:2, Белькевич — 2:2; Рац — 2:3, Гусєв — 3:3; Бахарєв — 3:3 (вище воріт), Гавранчич — 3:3 (вище воріт); Матузалем — 3:4, Ель-Каддурі — 4:4, Батіста — 4:5; Дмитрулін — 5:5; Беркеуан — 5:5 (воротар, поперечина), Шовковський — 6:5.