Свого часу мас-медіа повідомляли про серіал на кримінальні теми, який затіяли знімати на Далекому Сході Росії колишні «пахани» й рядові екс-засуджені. І ось, інформує сайт «Утро.ру», уссурійське телебачення почало показ семисерійного фільму «Спец», знятого колишніми злочинцями. Автором сценарію, продюсером, режисером, виконавцем головної ролі й основним каскадером у картині виступає чотири рази засуджений хазяїн місцевого авторинку Віталій Дьомочкін, відомий під прізвиськом Бондар (останній раз він відсидів за перестрілку в центрі міста). У фільмі він грає кримінального авторитета Спеца, який промишляє на великій дорозі — трасі, по якій до Росії з Японії переганяють іномарки.

«Новий росіянин» запитує у приятеля, «старого росіянина»:
— Ти як відпочиваєш?
— Та от, плаваю на байдарці по басейну Волги.
— Ну ти крутий! А в мене в «Мерседесі» басейн тіснуватий...

Юрист Андрій Кобець — помітна постать у невеличкому гурті свідомих хабаровських українців. Україномовний, неквапливий, небайдужий. Розмову з ним я записав як у крайовому центрі, так і в його «родовому» селі, районному центрі Переяславка, куди Андрій звозив київських гостей, щоб показати перші дерев'яні хати, зрублені трудовими мігрантами з Київщини, Полтавщини і Чернігівщини ще наприкінці ХІХ століття. Тепер у тих хатах живуть уже інші люди. Які, як тут часто буває, носять українські прізвища, але почувають себе росіянами або й частиною нової історичної спільності — далекосхідниками (рос. — «дальневосточниками»).

Попереднiй десант на Далекий Схід делегації Української всесвітньої координаційної ради у компанії з чарівними бандуристками і журналістами не лишився непоміченим. Місцеві українські громади нарешті повірили в себе, переконалися, що Батьківщина пам'ятає про них. Преса Южно-Сахалінська, Владивостока, Петропавловська-Камчатського, Спаська-Дальнього, Хабаровська видала на-гора чимало заміток iз позитивними «меседжами» про Україну та світове українство. Місцеві радіо і телебачення дали можливість висловитись голові УВКР Михайлові Гориню та іншим учасникам експедиції.

Ми вже повідомляли про бурхливі події у Спаському, одному з найбільших сіл Новомосковського району, розташованому за якихось 18 кілометрів від обласного центру — Дніпропетровська. Нагадаємо їх основні перипетії. Декілька років тому у селі з'явився інвестор в особі Анатолія Гузенка. Цей чоловік з місцевих, щоправда, дотепер мав справи з промисловістю, але вирішив спробувати сили й в аграрному секторі. Отож на цій хвилі виникає агропромисловий комплекс «Спаський», генеральним директором якого стає саме Гузенко. Люди охоче здають йому в оренду свої паї, адже обіцялося зробити з їхнього села «маленьку Америку». У результаті АПК «Спаському» дісталися в обробіток понад чотири тисячі гектарів землі.

Більшість господарств Донеччини активно ведуть збирання ранніх зернових, які цього року займають площу 460 тисяч гектарів. Навантаження на комбайн складає в середньому 168 гектарів, отже, за сприятливої погоди є можливість завершити жнива в оптимальні строки — за два тижні. Втім нині темпи збиральних робіт залежать не тільки від погодних умов, а й від матеріально-технічного забезпечення, зокрема паливно-мастильними матеріалами. За інформацією заступника голови Донецької облдержадміністрації Кіма Берестового, поки селяни забезпечені пальним на 70—75 відсотків. Надалі проблем із постачанням не очікується.

Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.

Львів у мене завжди асоціювався з ароматом кави, із затишною Вірменською церквою, де свічки можна поставити просто у вогкий, ніжний пісок, і — з «дефіцитом» води. Місцевим мешканцям зайве розповідати, що значить її економити (воду у Львові подають три години зранку і стільки ж увечері). Хоча самі львів'яни жартують, що для приїжджих «акви» у них завжди вистачить. Адже навіть, коли всі тутешні крани «сухі», перед центральним вокзалом приїжджих радісно зустрічає діючий фонтан...

Якщо коротко охарактеризувати настрої, які нині панують серед працівників Вінницького заводу «Кристал», то можна обійтися двома поняттями: «відчуття непевності» і «розгубленість». Ситуація, яка його породила і викликала соціальне напруження, сформувалася наприкінці травня, коли несподівано для керівництва заводу акціонери ДАК «Українські поліметали» (тоді «Кристал» мав статус дочірнього підприємства компанії) залишили без розгляду перспективний і взаємовигідний бізнесовий проект зі створення спільного українсько-російського підприємства з обробки алмазів.