Приводом для того, щоб скликати спонтанні збори кінематографістів у Будинку кіно, стала постанова Кабміну №251 від 7 березня. Цей документ, який затверджує положення про Державну службу кінематографії, надзвичайно засмутив кінематографістів, причому з кількох причин. Уже перша фраза постанови — «Державна служба кінематографії (Держкіно) є урядовим органом державного управління, що діє у складі МКТ і йому підпорядковується», — перекреслює все те, за що так натхненно боролися кінематографісти протягом останніх років. Тобто їхнє бажання мати автономну, не залежну від Мінкультури структуру Держкіно, що дозволило б отримувати фінансування з бюждету безпосередньо, обминаючи кабінети чиновників із міністерства, так і залишилося голосом волаючого в пустелі. Більше того, автори цього положення вирішили взагалі проігнорувати Спілку кінематографістів, наче її й не існує. Про постанову кіношники дізналися постфактум і, відійшовши трішки від шоку, вирішили зібратися, аби поговорити, як їм бути далі.