Іноді ми настільки звикаємо до деяких документів, вельми поширених у нашій життєвій практиці, що навіть не задумуємося про їхню, м'яко кажучи, правову сумнівність. Тож коли знаходиться людина, котра відкриває на це очі, відверто дивуємося: і як це ми самі не здогадалися?

У військових своє право (статут), свої суди i свої тюрми («дисбати»). Так було впродовж багатьох років, втім подолати таке ганебне явище, як «дідівщина», або неправові позастатутні стосунки, це не допомагало. Але останнім часом справи пішли на краще. Принаймні про це можна судити по Київському гарнізону, де пік позастатутних стосункiв вже відійшов у минуле, а кількість випадків правопорушень за останній рік скоротилася майже вдвічі.

Зараз у Криму справжній «сінокос» для місцевих. Кожен як може намагається заробити на «армії» курортників. Втім не завжди законними методами. Йдеться не про оренду житла, розваги, екскурсії чи якісь сувеніри, а про «напій богів» — вино, без якого відпочинок у Криму — не відпочинок. З початком курортного сезону на виноградному півострові активізувалося чимало ділків — справжніх фахівців з фальсифікату під відомі торгові марки.

Не секрет, що годувальники міста — селяни досить часто ледь зводять кінці з кінцями, тоді як окремі міські спритники прокручують оборудки під маскою благодійників того ж таки села. Одного з аферистів нещодавно цапнули за руку співробітники Запорізького облуправління СБУ. Йдеться про директора підприємства, що спеціалізується на імпорті запасних частин до легковиків іноземного виробництва. Відпочиваючи в Угорщині, український керівник-крутелик познайомився з тамтешнім. Перекинули чарку-другу — та й вдарили по руках: «дайош» спільний бізнес!

Я дуже люблю згущенку. Люблю вкрай рідко, але сильно. Як відомо, специфіка цієї речовини полягає в тому, що жерти її, не запиваючи водою, практично неможливо. Декілька ложок — і все, перетворюєшся на Сухова. З водою все набагато веселіше. Єдина проблема — це моторошний стан роздратування, який очікує на кожного пожирача згущенки відразу після причастя. Організм почувається фігово. Він незадоволений такою трапезою. Подає сигнали нудоти. Він надуває шлунок і верещить: де овочі? де каші? де збалансоване харчування? Який дебіл напхав мене цим приторним гівном?
Мушу визнати, що всі ці канделябри організму швидко гаснуть, — і велич згущенки не зазнає жодних деформацій у моїй свідомості; минає трохи часу, і це «приторне гівно» приходить до мене у славі й світлі прожекторів, рука хапає консервний ніж — і масакра з подальшими вибриками канделябрів організму повторюється.
Поміж усіх популярних письменників сучасності я найбільше остерігаюся тих, які за своїми властивостями дуже подібні до згущенки. Їхні романи можна споживати кілограмами, до повного виснаження свідомості від такої одноманітної дієти. Ось лише декілька характерних письменників-згущеночників: Артуро Перес-Реверте, Харукі Муракамі, Віктор Пєлєвін, Жан-Крістоф Гранже, Борис Акунін.

Що може бути кращим улітку для кінофестивалю за кримське узбережжя? Отож. Власне підстав фестивалити в України, як і раніше, майже ніяких: відібрані для годиться кілька останніх iгрових фільмів із традиційними потугами на «поетичне кіно» ніяк не складатимуть конкуренції простим глядацьким картинам, які печуть у Росії що турецький хліб. Попередні українсько-російські фестивалі продюсерського кіно в Ялті й «Бригантини» в Бердянську чудово проілюстрували повну відсутність міждержавної конкуренції в цій галузі.

Фільми жахів для мене завжди були чимось на зразок холодного душу. Причому, завжди якогось незапланованого. Коли вимикають гарячу воду — у них, бачте, профілактичні роботи, — і ти, лаючись, змушена вкотре дивуватись, чому «моржі» так вихваляють своє невинне хобі. А жахливчики у планах на дозвілля з'являються тоді, коли раптом стає приторно від солоденько-безглуздих комедій, а від нескінченної стрілянини бойовиків просто закладає вуха. «Спуск» британського режисера Ніла Маршала на афішах з'явився саме за такого розкладу...

Східні ворота України тепер мають, без сумніву, модерний вигляд. Днями у Харкові була офіційно відкрита друга черга пасажирського терміналу. Він обслуговуватиме приміські електрички північного напрямку, включаючи швидкий потяг Харків—Москва. Новий вокзал має всі шанси перетворитися з часом на «російський». Невдовзі звідси відправлятимуться експреси до обох столиць сусідньої Федерації. Залізничники запевняють, що тоді, дякуючи поїздам, швидкість яких сягатиме 200 кілометрів, до Москви та Пітера можна буде домчати за лічені години.

Щедрим видався нинішній рік на трійні у Львові — їх тут народилося вже сім (плюс одна четвірня!). Лише в липні відразу дві львівські жінки народили по три малюки. Одна з них — 35-річна Лариса Бацик — побила всі сімейні рекорди.

У болючому для українців мовному питанні про статус російської мови логічну крапку поставили в Раді Європи. Адже саме на Європейську хартію регіональних мов посилалися депутати обласних рад, надаючи російській мові статусу регіональної. Але, ймовірно, неуважно її читали, або ж не читали зовсім.