Мандрівка друга. Пітер
Різні люди вдаряють об землю лихом-журбою по-різному. Хтось починає бігати підтюпцем. Хтось п'є коньячок, закусюючи лобстерами (можна замінити горілкою й салом із чорним хлібом — ефект однаковий). А хтось сідає на перший-ліпший потяг-літак-корабель і їде світ за очі. При цьому оте «світ за очі» може бути у приміському лісочку під гіллястою дикою грушею, а може міститися десь у Таїланді на острові Пукет. Я ж для себе винайшла новий вид навколосвітньої мандрівки — поетапний. Тобто почала їздити туди, куди мене кликали друзі та знайомі і куди через безліч причин не могла потрапити останні років десять.