Позавчорашній матч Ліги чемпіонів на НСК «Олімпійський» зібрав 30 тисяч глядачів, але за своїм значенням не перевищував рівня зустрічі чемпіонату України чи контрольного матчу. Нехай цього разу у гості до «Динамо» приїхав сам «Реал» Фабіо Капелло. Гості не хотіли програвати, а господарі перемогою бажали реабілітуватися перед своїми вболівальниками за невиразну осінь. Найважливішим же для киян було перевірити своїх футболістів на тлі імен грізного клубу.
Завтра у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбудеться незвичайне дійство. Відома гімнастка й громадський діяч Стелла Захарова разом із оперним співаком Володимиром Гришком вирішили вперше в країні провести зібрання цвіту нації — видатних українців зі світу спорту, мистецтва, науки та iнших сфер. Цей проект став приводом для зустрічі з видатною спортсменкою, якій є що розповісти не лише про своє нове дітище, але й про спорт взагалі.
Минулої суботи на церемонії вручення нагород Європейської кіноакадемії у Варшаві в головній категорії «Кращий європейський фільм 2006 року», як уже повідомляла «УМ», переможцем названо німецьку стрічку «Життя інших». Її поставив режисер-дебютант Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк. А приз як кращому актору дістався виконавцю головної ролі в цьому фільмі Ульріху Мюхе. В останні роки німецьке кіно все гучніше заявляє про себе у світі, але цей поступ не має гідного віддзеркалення ні в наших ЗМІ, ні на екранах українських кінотеатрів. Прізвище Ульріха Мюхе є новим для наших кіноманів, хоча він добре відомий у Німеччині. Прізвище Доннерсмарка є відкриттям і для самих німців, і для світу.
Святкова лихоманка охопила українців настільки несподівано, що сувенірні магазини навіть не встигли вчасно до цього підготуватися. Ще декілька тижнів тому на запитання, де ж поділися такі актуальні тепер хрюшки, продавці лише знизували плечима — мовляв, розібрали вже все. Але сьогодні шукачі подарунків можуть бути спокійними: виявилося, це були лише минулорічні залишки звірят, місце яких на святкових полицях ближче до довгоочікуваного свята зайняли нові варіанти рожевих свинок.
«Крайня Гута» — саме так назвала б я кафе чи якийсь інший розважально-шинковий заклад, якби відкривала його в Гуті. За аналогією широко відомого в народі ще з радянських часів кафе під назвою «Крайня хата», розташованого у лісі неподалік від українсько-білоруського кордону на українському боці по дорозі на Брест. Хоч кордонів тоді не було і вся їхня «атрибутика» була лише умовністю. На відміну від часів нинішніх, коли кордони, прикордонні стовпи і прикордонники з собаками розділили не лише добрих сусідів, а й родичів, які опинилися «за кордоном» і «за гранiцей» відповідно. А Гута як була крайньою точкою Ратнівського району на білоруських підступах — так нею і залишилась. За нею тільки ліси розділяють дві сусідки-держави. Як уживаються із сусідами гутняки, чи заздрять білорусам насправді, бо про дива білоруської економіки на Волині ходять ледве не легенди?! Для того ми й подолали сто сімдесят кілометрів із Луцька відразу після свята Михайла архістратига. Як виявилося, припізнилися на один день, на Михайла у Гуті був празник, себто храм. Тим більше були подивовані, побачивши на вулицях у будній день святково одягнених людей — молодих і старих. Невже у поліськiй глибинці День свободи (а потрапили ми у Гуту 22 листопада) святкують як престольне свято?!
Перша жінка-січовий стрілець народилася в день святої Катерини — 7 грудня. Як і ця свята, вона любила науку і книги, була відданою і твердою у вірі і ніби... осяяною німбом. «Олену всі любили, — розповідає львів'янка Мирослава Омельченко про Степанівну, «патрона» свого пластового куреня. — Вона була дуже товариська, тактовна. І мала якісь надприродні здібності. Одному стрільцю раз приснилася Степанівна, ніби його будить і каже: «Тікайте, бо зараз сюди впаде бомба!» І він, iз заплющеними очима, піднявся, біг і гукав: «Бомба, бомба!». Усі стрільці розбіглися і направду в те місце впала бомба. Він прокинувся вже від вибуху».
У проміжках між битвами, засіданнями таємних товариств, царським полоном і радянським концтабором доктор Степанів-Дашкевич написала понад 75 наукових і популярних книг. Зокрема «Економічну географію західноукраїнських земель», монографію «Сучасний Львів», нариси «Мандруймо по рідному краю» та «Архітектурне обличчя Львова».
Яхти, вілли і коштовності — це далеко не повний перелік речей, які можуть коштувати дорого і дуже дорого. Про це свідчить список усього найкоштовнішого, що є у світі, який опублікувала німецька газета «Більд». До переліку найдорожчих об'єктів планети потрапили фільм «Титанік» Джеймса Кемерона (на зйомки цієї стрічки було витрачено рекордну в історії кіно суму — 200 мільйонів доларів), книжка Леонардо да Вінчі «Лестерський кодекс» (цей талмуд, виконаний дзеркальним шрифтом на дорогущому папері з полотняним оздобленням, купив за 24 мільйони доларів Білл Гейтс), бюстгальтер, який продемонструвала на одному з показів мод у Нью-Йорку німецька модель Хайді Клум (вартість цього «домкрату» для жіночих грудей — 12,5 мільйона баксів), а ще — жіночі туфлі за 1,6 мільйона євро, оздоблені 642 рубінами.
Рік, що закінчується, видався не найкращим для голлівудського секс-символа Джорджа Клуні. Спочатку він розлучився зі своєю пасією, британською телеведучою Лізою Сноудон. Однак, схоже, жінки стоять не на першому місці в житті Джорджа, який славиться екстравагантною любов'ю до тварин. Набагато важче Клуні переживає втрату двох своїх домашніх улюбленців. Спочатку пішов із життя один із двох його бульдогів. Не втиг Клуні пережити втрату, як днями преставився ще один близький «родич», як часто полюбляв на цьому наголошувати сам актор, — поросятко Макс, який у актора жив шість років.
Технічний прогрес незабаром зробить з людини повне ледащо. Адже список «дуже корисних» винаходів постійно поповнюється дивовижними і безглуздими водночас речами. Після холодильників, які самі купують продукти, і каструль, які підказують, чи готова їжа і чи достатньо вона солона, науково-технічна революція добралася й до ванних кімнат. Тут вона почала вдосконалення з найпростішого — наприклад, звичайного шматка мила, яке оснастили... моторчиком.
Командир частини каже лейтенанту:
— Якщо все піде за планом, то свердли дірку для ордена.
— А якщо все піде не за планом?
— Ну для цього випадку дірка в тебе вже є...
