Цілих півроку тривав Всеукраїнський конкурс дитячої творчості на кращу книгу-саморобку «Моя мала Батьківщина», влаштований Українським Фондом соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних сил i Національною бібліотекою України для дітей. Протягом цього часу книжкові осередки по всій нашій державі пропонували своїм читачам взяти участь у цій культурній акції.
Восени минулого року в альтернативному київському часописі «Шо» прочитала текст молодого письменника з Білорусі Сірошки Пістончика (він же Сергій Прилуцький). Прозову мініатюру було надруковано мовою оригіналу. В ній ішлося про трагічну історію їжачка, домашнього улюбленця ліричного героя тексту. Розповідь цілком відповідала стилістиці альтернативного мистецтва: дещиця гротеску, трохи наївного цинізму, доза ненормативної лексики. Але все це разом сприймалося неперевершено. Особливо матюки, які, як відомо, витікаючи з джерел мови «міжнаціонального» спілкування, себто російської, адаптовані іншими мовами народів пострадянського простору, часто втрачають свою первісну брутальність. Якщо б той білоруський матюкливий текст додумалися перекласти російською, то навряд чи я дала б його читати своєму синові. Але досхочу наридавшись од сміху, читаючи Пістончиків «Вожик», я з легкою душею підсунула текст власному нащадкові: гріх було позбавляти юнака такого просвітленого гедоністичного задоволення.
Стало цікаво, що ж то за один, отой Пістончик, і як подібній літературі живеться у такій стрьомній країні, як Білорусь. Шукати довго не довелось, бо Сергій виявився користувачем інтернетівського «Живого журналу», тож наше з ним спілкування, хоч і дещо дозоване, тривало близько трьох місяців. Чи через власну гординю, чи з міркувань політкоректності я не стала просити Пістончика писати відповіді на мої запитання російською. Ми вперто листувалися кожен своєю мовою, і це, хоч трохи й гальмувало наше спілкування, зате неабияк зближувало. Випереджаючи обурення противників ненормативної лексики, скажу відразу, що у літературних текстах до цієї не надто популярної у старшого покоління читачів форми творчого самовираження вдається лише Сірошка Пістончик. Сергій Прилуцький — письменник цілком пристойний і послуговується винятково літературною мовою. Таке собі доволі поширене серед митців «роздвоєння» особи. Не буду переконувати занадто чемних читачів у тому, що матюки часто бувають досить виправданим і корисним літературним прийомом. Все одно у Білорусі що Пістончику, що Прилуцькому про серйозну літературну кар'єру годі й думати. Зауважу лише, що письменника шанують не лише «відірвані» й асоціальні типи, а й поважні члени білоруського ПЕН-центру. От тільки друкуватись випадає лише в електронних засобах комунікації.
У перший день минулого року ми дружно «штурмували» кінотеатри, намагаючись потрапити на прем'єру «Денної варти». Штурмували з різною мотивацією: хтось боявся пропустити перший фільм року (пригадуєте ту рекламну кампанію), хтось хотів культурно перепочити від щедрих новорічних столів... А режисер Микола Лебедєв, мабуть, дивився на цей ажіотаж і ледве стримувався від того, щоб не почати кусати власні лікті. Свого «Вовкодава» за книгою Марії Семенової він замислював ще тоді, коли «Нічної...» та «Денної варти» не було і в планах. І, безумовно, малював у своїй уяві шалений успіх... Натомість сьогодні, коли «Вовкодав» нарешті вийшов на широкий екран, доводиться визнати, що до успіху «варт» він таки не дотягнув. Iз багатьох причин. Головну з яких можна сформулювати так: ефект первинності таки багато значить.
Король і королева епатажу не довго прожили під одним дахом. Як повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс», днями відома модель, танцівниця і стриптизерка Діта фон Тіз подала на розлучення зі скандальним рок-музикантом Мериліном Менсоном. Наразі невідомо, чи претендує 33-річна зірка «бурлеск-еротики» на якусь частину чималого статку чоловіка.
Наркотрафік набуває дедалі вигадливіших форм. Скажімо, днями іспанська поліція розкрила канал постачання кокаїну з Південної Америки у... поштових листівках із музикою.
Бути мільярдеркою — це не лише задоволення, а й купа неприємностей. Опра Уїнфрі — найпопулярніша телеведуча у світі — переконувалася в цьому вже не раз. По-перше, їй непросто витримати навалу людей, які звертаються з численними проханнями («ну що вам варто подарувати мені десять тисяч, яку у вас є мільярд?» і тому подібне). А по-друге, багатії часто стають жертвами шантажистів. Не уникла цієї долі й Опра, яку тероризував зловмисник з Атланти, що у штаті Джорджія. Днями 36-річного Кіфера Бонвійана арештували за підозрами у вимаганні в американської телевізійної улюблениці 1,5 мільйона доларів.
Дівчина з інтелігентної сім'ї вступила до інституту в іншому місті. Через місяць їй телефонує мама:
— Доню, як ти там? Кажуть, у вас там студенти п'ють, курять, вживають наркотики, займаються безладним сексом, вступають у релігійні секти...
Дочка, здивовано:
— Які ще релігійні секти?!
Кара небесна звалилася на село Волошки Ковельського району, що на Волині. Якраз на Різдво — 7 січня — тут згоріла церква Святого Миколая. Особливо прикро, що ця стародавня пам'ятка була зведена ще в 1845 році, пережила і війни, і часи радянського атеїзму, й ось тобі — була зруйнована вогнем. Вогонь мешканці села помітили приблизно опівдні, але коли пожежники прибули на виклик, було запізно. Язики полум'я вже дісталися церковних бань.
На неадекватний стан льотчиків, членів екіпажу транспортного літака Ан-22, який мав доставити американське нафтове устаткування до столиці Азербайджану, звернув увагу співробітник служби безпеки аеропорту Флесланд, повідомляє УНІАН із посиланням на РІА «Новости». Перевірка поліції підтвердила, що семеро людей, серед яких — командир літака, другий пілот і штурман, перебували у стані алкогольного сп'яніння.
Дивна пригода з трагічними наслідками сталася у кабінеті заступника військового прокурора Запорізького гарнізону в ніч на 7 січня. Солдат строкової служби відкривав сейф — і раптом пролунав вибух. Дев'ятнадцятирічний солдат зазнав важких травм. За неофіційною інформацією, здетонувала бойова граната.
