Як ви думаєте: навіщо платити 200 тисяч доларів за цілий чартерний літак, щоб доставити гостей з України до Америки? Чому треба викладати цю суму, якщо можна заплатити мінімум уп'ятеро менше, придбавши квитки у бізнес-класі на звичайний рейс? Невже розгадка небаченої щедрості криється у тому, що на борту був Віктор Янукович — син Прем'єр-міністра України?

Лідер Комуністичної партії Петро Симоненко не вперше (та й вочевидь не востаннє) заявляє про те, що у році, який наступив, «антикризова» коаліція просто-таки зобов'язана продовжити політреформу. Але як саме? Симоненко підходить до вирішення цього питання і творчо, і радикально водночас. Приміром, чому б Україні не скасувати посаду Президента — розмірковує він. Раз і назавжди позбутися такого крісла... Адже, провадить свою думку лідер комуністів, «з точки зору взаємовідносин між Кабінетом Міністрів і Президентом — якщо Президент заважає, треба ліквідувати інститут Президента і не створювати подібні протиріччя на рівні правлячої верхівки, які мають колосальні наслідки для розробки цільових програм, для економічного та політичного співробітництва...».

Від Різдва всі ми чекаємо дива. Хочемо, щоб нас вибачили, і самі всім прощаємо. Відчуваємо вселюдську спільність і в глибині душі віримо, що цієї ночі вода в криницях перетворюється на вино, а корови й коні можуть заговорити по-людськи. До свята прикрашаємо і свої душі, й домівки. Світлицю оздоблюємо різдвяними витинанками. Можна поселити у квартирі Дідуха і «павука» з «теремком». Звичайно, в міських умовах роздобути сніп жита нелегко, але й кілька колосків у глечику можуть замінити цей символ.

На святвечірньому столі обов'язково має бути риба. Смажена, печена, тушкована, заливна. Відомо, що риба – це знак Христа. Перші літери грецького написання «Ісус Христос, Син Божий, Спаситель» складають слово «риба» (іхтіос). Утім риба мала символічне значення і в дохристиянських віруваннях.
Як і вода, вона символізує життя, очищення, здоров'я і родючість. У снах риба віщує жінці народження дитини. У багатьох народів є легенди про велетенських рибин – двох чи трьох, які тримають на собі Землю. Коли оті риби ворушаться, бувають землетруси. В Україні шанують міфічну рибу, яка була «з первовіку»: вона все бачила, все знає, що є і що буде, ще й має стати свідком кінця світу. Щука-риба є посередником між живими й померлими. У стародавній українській колядці співається про сокола, який сидить на вершечку дерева й дивиться в глибоку воду. Бачить там щуку-рибу й розпитує її, чи все й тепер так, як було з первовіку. У відповідь чує, що тепер все не так, що «син на батька руку здіймає, донька матері суперечає, брат на брата ніж виймає, сестра на сестру чарів шукає... через неправду світ ся скінчає». В іншій колядці сокіл розповідає щуці: «Бути нам обом у господаря на Святвечір. Моїм пером листи писати, а тобою, рибо, гості вітати!».
А загалом на столі у Святвечір має стояти 12 пісних страв. Найперше — кутя і узвар. Святвечірні страви — ті ж самі, що й багато тисячоліть тому в орачів. Капуста, боби, буряк, часник, горіхи, гриби, вишні, мак, мед, зерно... Різдвяний хліб та пироги уособлюють сімейний добробут і багатство. Отож на святвечірньому столі намагаються мати пиріжки з капустою, квасолею або маком; вареники з картоплею, з калиною і маком. Готують також капусту (як правило, з грибами), голубці.
Можливо, рецепт однієї зі святкових страв вам підкаже фантазія «УМ».

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!
Ми завжди з великою радістю зустрічаємо свято Різдва Христового. Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого земного життя. Спостерігаючи за навколишнім життям, ми інколи приходимо у відчай від тієї неправди і зла, які оточують нас. Людина настільки загрузла у гріху, що не здатна подолати його власними силами. Серйозно задумайтесь над цим!

Наближаються свята, дехто вже і святкував, бо дотримується так званого нового, Григоріанського, календаря. Але чи за новим, чи за старим, чи за Юліанським, чи за Григоріанським святкуєте, — усіх вас сердечно вітаю. Вітаю всіх наших вірних. Чи вони в Україні, в рідному краю, чи вони на поселеннях тривалих вже від поколінь є; вітаю тих, які недавно виїхали, які ще не осіли, а, може, хтось бажає повернутися.

Гонки класичним стилем наша прима Валентина Шевченко не надто полюбляє. Адже її тендітна статура, навіть за наявності сильного плечового пояса, не дозволяє вкладатися «в палиці» так, як це роблять потужні конкурентки з Норвегії, Фінляндії, Чехії, Росії, Естонії. Але в цьому сезоні досвідчена броварчанка радує високими результатами й у класичних гонках, наче намагаючись надолужити прогаяне на олімпійських трасах Турина.

У переддень Нового року в Запоріжжі відбувся традиційний турнір важкоатлетів на призи легенди світового спорту Леоніда Жаботинського. На помостах навчально-спортивної бази «Спартак» змагалися близько ста спортсменів. Для Аліни Давиденко та Олексія Микитенка важливою була не лише перемога в турнірі, а й отримання посвідчень майстрів спорту з рук багаторазового світового рекордсмена й дворазового олімпійського чемпіона — самого Жаботинського.