Сьогодні за чверть десята вечора за київським часом в Афінах почнеться головний матч єврокубкового сезону — італійський «Мілан» та англійський «Ліверпуль» розіграють Кубок чемпіонів.

Мало хто знає, що першими з ігрових видів спорту на Олімпійських іграх засвітилися ватерполісти. Українські ватерполісти не пасли задніх на союзному рівні, тож були сподівання, що ми збережемо традиції у цьому виді спорту на незалежному рівні. Та, на жаль, басейни у нас закривалися з жахливою регулярністю — відповідно, падав і рівень вітчизняного водного поло.Тепер у вихід національної збірної на Олімпіаду вірять лише безнадійні оптимісти. Можливо, їх навіть стане більше після міжнародного турніру «Кубок пам'яті Баркалова», який днями завершився у столичному Палаці водних видів спорту. Українці вшанували пам'ять свого легендарного співвітчизника драматичною перемогою.

На Україну напала велика спека. За даними Гідрометцентру, цього понеділка в Києві було зафіксовано найвищу за останні 70 років температуру повітря — 38 градусів. Спека протримається до початку червня, лише незначне похолодання очікують 3—4 червня.

Українська економіка не перестає дивувати політиків та їхніх постійних клієнтів iз числа електорату. Мовляв, у нашій загадковій державі масштабна політична криза ніяким чином не впливає на розвиток економіки. Тобто, влада перебуває у стійкому паралічі, а народне господарство нарощує обсяги — а це значить, що ми унікальні, неповторні, невмирущі. Експерти пояснюють стан справ простіше: світові ціни на метал нині зростають, а Україна належить до числа найбільших експортерів цієї продукції. Ось вам і відсотки зростання ВВП.
Натомість, навіть неозброєним оком помітно, що вітчизняна економіка після короткого періоду відносної прозорості все глибше входить у «тінь». А це значить, що грошовий та майновий потенціал успішно розпорошуються поміж зацікавлених осіб. Приватизація, яку вважають дзеркалом здоров'я економіки, останнім часом демонструє зовсім «нездорові» результати — лише дивний продаж «Луганськтепловоза» чого вартує! А нині долю монстра тепловозобудування готується повторити Одеський припортовий завод. Ті ж самі експерти не можуть второпати — чому підприємство оцінили так дешево?!
Свою точку зору на процес роздержавлення в Україні висловив один із них — доктор економічних наук, у минулому —народний депутат України та голова Контрольної комісії з питань приватизації.

«Цього тижня українська громада та закордонна громадськість почують дату дострокових виборів, — сказав Віктор Ющенко, виступаючи вчора на Чернечій горі у Каневі. — Хай виборець чинить суд над політичними зрадниками».

Нарешті Україну запрошено почесним гостем на 52-й книжковий ярмарок до Варшави. У моїй уяві постала ідилічна картина. Ура! Гримлять барабани, сурмлять сурми, польською столицею курсують цілі колони сивочолих і молодих, славетних і невизнаних, але головне — дуже цікавих для Європи українських письменників і видавців. А за ними назирці ходять їхні колеги з усіх країн Європи, вони спілкуються, обмінюються думками щодо сучасних літературних процесів, укладають угоди із закордонними видавництвами...

Промине якийсь тиждень, і по всій країні пролунає останній шкільний дзвоник. Про що у ці дні думають одинадцятикласники? Ну, звісно ж, про останні контрольні, екзамени, вибір майбутньої професії. А ще — про випускний вечір, який теж не за горами. І кожній дівчині — чи вона кругла відмінниця, чи «хронічна задовільниця» — хочеться на цьому вечорі мати якнайкращий вигляд. Та й юнакам напевне не однаково, яке враження справлять вони на присутніх, одягнувши перший у своєму житті дорослий костюм.
На щастя, сьогоднішнім випускникам, на відміну від тих, хто закінчував школу у вісімдесяті чи на початку дев'яностих років, немає потреби, висолопивши язика, бігати по магазинах у пошуках підходящої тканини, фурнітури, взуття. Не лише у столиці, але й у невеличких містах сьогодні діє ціла індустрія послуг для випускників. Хочеш — купуй все в готовому вигляді. Хочеш — ший на замовлення чи просто візьми сукню на прокат. Iз зачіскою та макіяжем — теж жодних проблем.

У Преславській колонії для дефективних дітей навесні 1941 року утримувалося 156 звезених з усього Союзу маленьких інвалідів. Їх залучали до робіт на скотному дворі й у місцевій лікарні, до виготовлення гудзиків із мушлі й обробітку риби... А як розпочалася Велика Вітчизняна війна, нещасну малечу покинули напризволяще, залишивши специфічний заклад поза планами евакуації. Окупаційна влада тим паче не мала наміру панькатися з мешканцями колонії й у жовтні 1941 року провела операцію «з очищення території від неповноцінних» (тієї ж осені, згадують старожили Преслава, у спорожнілі помешкання дитячої колонії перебралася німецько-румунська комендатура села).