«Права рука» Юлії Тимошенко Олександр Турчинов, здається, не має й хвилини вільного часу — життя в опозиції передбачає постійне перебування в русі. Боротьба за закон про опозицію й дострокові вибори народних депутатів, «нічне» протистояння з більшістю під егідою мера Черновецького в Київській міськраді, і на кожному кроці — натовпи журналістів із проханням прокоментувати перше, друге, третє, та ще й бюджет... Втиснувшись у графік поважного БЮТівця, «УМ» попросила Олександра Валентиновича прокоментувати останні події й підбити політичний підсумок 2006 року.

— Реальні механізми розпуску Верховної Ради передбачені Конституцією, у якій вказані підстави для проведення дострокових виборів, — каже пан Беспалий. — Після набуття чинності конституційної реформи імені Медведчука-Мороза цих підстав стало більше — до чинної раніше норми про розпуск ВР, якщо парламент не може розпочати роботу протягом 30 днів, додалися ще дві: якщо своєчасно не створена парламентська коаліція або після відставки уряду протягом 30 днів не сформований новий Кабмін. На сьогодні, як ми бачимо, жодної з цих підстав немає, однак це ж не означає, що вони не можуть виникнути надалі. І якщо це станеться, тоді Президент, так, як це вже було у серпні, після консультацій із фракціями Верховної Ради ухвалює рішення, розпускати парламент достроково, чи ні. У серпні він прийняв рішення цього не робити, хоча підстави були.

«Зараз підстав для дострокових виборів парламенту немає, але вони можуть виникнути» — так вважає секретаріат Президента. «Антикризова» коаліція робить висновок, що створення цих підстав — завдання номер один для Віктора Балоги і його команди, відтак «донецькі» стають у бойову стійку, аби дати відсіч Банковій. Олії у вогонь додає протистояння президентської і прем'єрської сторін у питанні Держбюджету. Дійшло до того, що вчора Бюджетний комітет ВР ухвалив затверджувати бюджет (ніби це звичайний кошторис) постановою парламенту — аби обійти можливе друге вето Президента. Але це вже не менше як антиконституційний переворот.
А тут ще й харизматик Юрій Луценко зі своєю «самообороною» (а насправді — вочевидь «атакою») виходить на люди й оголошує про наміри брати парламент облогою чи приступом, і все це — з метою дострокових виборів. «Антикризовики», котрі сподівалися на п'ять, а то й десять років безперервного й безтурботного правління, трохи занепокоїлися: мабуть, ці «помаранчеві»переводять свій «розпусний» сценарій в активну фазу. Тож «Регіони» вже дають адекватну відповідь.

«Якщо чесно, то найбільше я хотів знайти під ялинкою мотоцикл. І недавно, дякувати Богові, отримав від дружини такий подарунок. 1942 року випуску. Тепер, думаю, треба щось до мотоцикла», — повідомив учора на зустрічі з українськими журналістами Президент Віктор Ющенко. «До мотоцикла» може бути... скасування політичної реформи. Саме таким шляхом можна побороти авторитаризм, що поглинає Україну.

Відставка міністра закордонних справ Бориса Тарасюка стала, мабуть, найяскравішою і найзапеклішою віхою в протистоянні між Президентом і урядом, відколи в дію вступила політреформа. Гілки влади ставлять під сумнів легітимність дій один одного з приводу Тарасюка. А все це через недосконалість Конституції. Відтак існують справедливі побоювання, що рано чи пізно недоліки політреформи виллються у політичну кризу.
Виходів небагато: або однозначно витлумачити суперечливі положення Конституції, або вдосконалити Основний закон. Звісно, найкращим був би другий варіант. Але в нього мало віриться, зважаючи на розбіжності політиків у поглядах на перерозподіл владних повноважень. Усвідомлюючи таку перспективу, частина політикуму пропонує прийняти нову Конституцію на референдумі. Колишній суддя КС, а нинi — представник Президента в Конституцiйному Суді, доктор юридичних наук Володимир Шаповал зазначає, що для цього є правові підстави.

На тлі відзначення річниці Майдану якось непомітно пройшла інша «знаменна» подія в історії України — друга річниця сепаратистського шабашу в Сіверськодонецьку Луганської області. Саме там на так званому «міжрегіональному з'їзді органів самоврядування» вперше на доволі високому представницькому рівні була озвучена вимога перебудови України на федеративних засадах, від високих посадових осіб прозвучали заклики до територіального відокремлення Сходу країни від «помаранчевого» Центру та Заходу.

Минулого тижня редакція «УМ» розпочала акцію «Захистимо світлу пам'ять Джеймса Мейса!», мета якої — засудити паплюження комунiстами iменi видатного сина американського народу й полум'яного патріота України. Заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук Станіслав Кульчицький вважає акцiю потрібною «для утвердження правди й духовного очищення суспільства». Він пояснює ідеологічну агресивність комуністів, які звинуватили покійного Мейса у виконанні якихось завдань Білого дому та ЦРУ, «боротьбою за політичне виживання».
Подаємо коментар пана Кульчицького — колеги Мейса з дослідження Голодомору.

Минулої п'ятниці Апеляційний суд Полтавської області частково задовольнив апеляційну скаргу представників кандидата на посаду міського голови Полтави Віктора Животенка на рішення Октябрського райсуду, яким визнавалася «недоведеність» фактів підкупу виборців під час виборів мера обласного центру 26 листопада. У постанові Апеляційного суду, що не підлягає оскарженню, зокрема, зазначено: «Постанову місцевого суду в частині відмови у встановленні факту підкупу виборців скасувати. Встановити факт підкупу виборців 26 листопада 2006 року на виборчих дільницях №№85 та 26 та факт підкупу студентів-виборців Міжрегіональної академії управління персоналом».

Після кривавих боїв, якими ознаменувалося засідання Київської міськради минулого четверга, від учорашнього зібрання столичних депутатів на Хрещатику, 36 кияни також мирних дискусій не чекали. Тим паче що болюче (для декого з депутатів — у прямому сенсі) питання про скасування надмірного підвищення тарифів на комунальні послуги цього разу доповнювалося вимогою опозиції засудити бійку в залі Київради 7 грудня, у якій, нагадаємо, нібито брали участь спортивні чоловіки невідомого походження, але з депутатськими значками.