— Реальні механізми розпуску Верховної Ради передбачені Конституцією, у якій вказані підстави для проведення дострокових виборів, — каже пан Беспалий. — Після набуття чинності конституційної реформи імені Медведчука-Мороза цих підстав стало більше — до чинної раніше норми про розпуск ВР, якщо парламент не може розпочати роботу протягом 30 днів, додалися ще дві: якщо своєчасно не створена парламентська коаліція або після відставки уряду протягом 30 днів не сформований новий Кабмін. На сьогодні, як ми бачимо, жодної з цих підстав немає, однак це ж не означає, що вони не можуть виникнути надалі. І якщо це станеться, тоді Президент, так, як це вже було у серпні, після консультацій із фракціями Верховної Ради ухвалює рішення, розпускати парламент достроково, чи ні. У серпні він прийняв рішення цього не робити, хоча підстави були.
— Можливо, це була помилка? Бо тепер, коли, можливо, вже й у Президента є таке бажання, немає правових підстав?
— Річ у тім, що окрім правових аспектів, є ще й політична доцільність. Власне, саме з цих міркувань виходив Президент. Він тоді, виступаючи у Верховній Раді, дуже аргументовано пояснив, чому ухвалив саме таке рішення (не розпускати парламент, а подати на Прем'єр-міністра кандидатуру Віктора Януковича. — Ред.). Як на мене, це рішення було абсолютно правильне, адже існує іще один аргумент, який глава держави в тому контексті вживати не міг, однак він дуже важливий. Ідеться про те, що на той час Партія регіонів та її політичні союзники були «на підйомі», рейтинг у них був високим і мав тенденцію до зростання, тому результати дострокових виборів Верховної Ради були б для них іще кращими, ніж навіть результати виборів 26 березня.
Тепер у політичному сенсі ситуація, звісно, інакша (йдеться про те, що рейтинг «регіоналів» стрімко падає. — Ред.), однак для розпуску парламенту наразі немає підстав. Чи можна їх створити штучно? Можливо. Однак наразі це дуже складно. Дехто висловлює такі думки, що, мовляв, поки в уряді є бодай одна вакансія, його можна вважати несформованим. Але це повна нісенітниця. Тому поки що єдиний варіант — це розпад коаліції. Однак, наприклад, опозиція припинити діяльність коаліції не може. Сподіватися на те, що ця більшість розпадеться сама, наразі передчасно, оскільки вона дуже сильна — адже насправді там є тільки Партія регіонів і повністю залежні від неї дві кишенькові сили.
А надалі все залежатиме від суспільних настроїв. Якщо уряд своєю діяльністю утримуватиме ситуацію — економічно й політично, — то все буде гаразд, і коаліція теж залишатиметься сильною. Але якщо триватимуть наявні вже зараз тенденції зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, падіння реальних зарплат і пенсій, підвищення цін тощо — тоді виникне соціальне напруження і з'являться політичні підстави для перевиборів і низки місцевих рад, і, не виключено, Верховної. Адже дострокові вибори — це насправді завжди бажання людей. На даний момент немає даних, щоб більшість громадян України виступали за такий розвиток подій. Суспільство перебуває у стані очікування, і все залежатиме від того, як надалі працюватиме уряд.
— Але якщо такий варіант пройде — «помаранчеві» нарешті об'єднаються?
— Однодумці взагалі повинні бути в одному списку, а не змагатися одне з одним. Я взагалі виступаю за те, щоб скасувати блоки й об'єднатися в одну партію. І не виключаю, що теоретично об'єднання БЮТ і «Нашої України» в одну мегасилу можливе. Я не бачу непереборних перешкод, але це потребує часу і більшої ідеологічної визначеності від лідерів БЮТ, які наразі заради досягнення кращих результатів у тому чи іншому регіоні сильно мімікрують. І на Сході України, на відміну від Заходу, позиція Блоку Тимошенко може сильно відрізнятися. В «НУ» такого нема.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
