Жодних кадрових ревізій за політичними ознаками на місцевому рівні не буде - цього не допустить Президент. «Для вас і для мене є лише одне алібі - це ефективна робота», - особисто сказав Віктор Ющенко головам обласних держадміністрацій позавчора, тобто саме того дня, коли уряд звернувся до Конституційного Суду за роз'ясненням про процедуру звільнення «губернаторів» (дуже вже Кабміну кортить ротувати їх на свій розсуд).

Якщо театр починається з вішалки, то позачергова сесія Волинської обласної ради почалася з... буфету. Саме туди попрямували журналісти й навіть частина депутатів після того, як через кілька хвилин після відкриття сесії голова облради Анатолій Грицюк «здивованим» голосом повідомив, що кворуму немає.

Формування президентської команди кризових менеджерів, покликаних протистояти потужному «донецькому» лобі Кабміну, завершилося. Останньою за черговістю, але аж ніяк не за важливістю крапкою стало призначення секретарем Ради національної безпеки й оборони Віталія Гайдука. Саме так - як «завершення кадрових змін на рівні Президента» - охарактеризував кадровий указ Віктора Ющенка про призначення Гайдука голова президентського секретаріату Віктор Балога.

За час президентства (та й балотування на цю посаду) Віктор Ющенко вже став міфом. Даний допис є спробою деміфологізації Ющенкового міфу, по суті, штрихами концепту для дослідження в галузі сучасної міфології.

Кабінет БЮТівця Андрія Шевченка розташувався на другому поверсі будівлі, в якій також прилаштувалися Центрвиборчком та Київська облдержадміністрація, — на площі Лесі Українки. Кімната голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації простора, без особливої розкоші. «Я порівняно недавно сюди перебрався, — розповідає Андрій. — Першою справою було винести звідси непотріб, який назбирався після попередників. До речі, серед цього був насправді музейний експонат — друкарська машинка, на якій писав ще В'ячеслав Чорновіл. У першому скликанні він був членом інформаційного комітету». Щодо Шеви, то раніше він був журналістом та ведучим «Нового» й «5-го» каналів, а тепер — уже півроку як народний депутат.
Стіни кабінету Шевченка — без портретів чи якихось плакатів. «А чому у вас нема зображень Тимошенко, чи, примiром, Президента?» — запитую. «Будуть, — відповів Андрій. — Я збираюся повісити на стіну портрети десяти людей, які мене вразили і які мене надихають. Че Гевара, Саакашвілі, інші. Зі всіма поки що не визначився». — «А портрет Тимошенко буде?» — «У неї дуже хороші шанси».

До відвертих «наїздів» на керівників виконавчої влади Полтавщини, «неугодних» предводителям «донецьких», тут уже звикли. Варто було тим же «донам» за рік до минулих президентських виборів запідозрити тодішнього голову облдержадміністрації Євгена Томіна у симпатіях до опозиції, як йому одразу почали плести личаки на прощання з посадою. Над оформленням «зачіпок» працювали прискіпливо. Керівники деяких обласних управлінь та контролюючих служб і досі згадують повернуті їм розгніваними начальниками довідки та звіти: мовляв, таких нам не треба, а не «нариєте» негативу, який «опускатиме» Томіна, — самі позбудетеся посад. Так за кілька тижнів із цілком успішного керівника регіону він перетворився на головного винуватця ледь не всіх бід своїх земляків — невиплаченої зарплати, зростання цін на м'ясо та інші продукти харчування, невиконання плану податкових надходжень до державної скарбниці...

Це містечко за 100 км від Дніпропетровська годилося б називати обраним Богом. Бо таких покладів цирконієвих чи титанових руд, як у Вільногірську, немає більше ніде у світі, окрім хіба що Австралії та Африки. Плюс алюмосилікати, сполуки гафнію та інші матеріали, незамінні в авіаційній, космічній промисловості, атомній енергетиці, високоточній електроніці. Справді, легше знайти сфери, де вільногірські скарби не використовуються. Місцевий гірничо-металургійний комбінат випускає понад 40 видів продукції й по праву вважається перлиною української промисловості.

Коаліційні переговори між «антикризовою» коаліцією та «Нашою Україною» від самого початку були складними. В окремі моменти вони супроводжувалися оптимістичними коментарями, в інший час їхні перспективи знову окреслювали скептично. І зараз з'являється дедалі більше підстав вважати, що коаліції, де «Наша Україна» з'єднається з «Регіонами», не буде. Скандальне засідання Кабінету Міністрів впало великою краплею в чашу терпіння обох сторін конфлікту й переговорів одночасно. Тепер пропрезидентська фракція погрожує «вихлюпнутися» в опозицію.

Цього року Україна святкує 150-річний ювілей найславнішого сина Галичини, великого українського мислителя Івана Франка. Каменяр завжди стверджував: «Лише боротись значить жить», тому не йшов на компроміси у принципових питаннях. Можливо, через це такою важкою була його доля, а університет, який носить його ім'я, так і не спромігся прижиттєво зарахувати його своїм професором. Наші ж із вами «представники еліти» чудово перемінили слово «конфронтація», яка є неминучою у політичній боротьбі, на поняття «комфорт». Для них «лише угодним бути — значить добре жить».
Якось уже так буває, що геніальні люди мають Божий дар передбачення, тому часто у їхніх творах можна віднайти аналогії або паралелі з сьогоденням. Доволі цікавою та водночас актуальною є пересторога Каменяра щодо врахування усіх згод і незгод при будівництві (читайте — при створенні політичних коаліцій та підписанні універсалів). Тож спробуємо подивитись на питання через призму Франкового твору — сатиричного оповідання «Як то згода дім будувала». Слова філософа подаємо зі скороченнями півжирним курсивом, наші «паралельні місця» — звичайним шрифтом.