Першим видимим кроком до об'єднання національно-демократичних партій у єдину політичну силу, про яку йшлося в суботу на з'їзді УРП «Собор», має стати організаційна єдність між двома абсолютно незалежними частинами розколотого майже десять років тому Народного руху. Як вдалося дізнатися «УМ», можливо, саме цього тижня буде публічно оголошено про намір створити єдину раду на чолі з лідерами двох партій — Борисом Тарасюком (НРУ) та Юрієм Костенком (УНП), спільний секретаріат і спільні офіси. Кінцевою метою цього акту має стати злиття двох партій.

Новий політичний «помаранчевий» проект, основу якого, за прогнозами, мали становити молоді й водночас добре відомі загалу політики, навряд чи відбудеться. А якщо й відбудеться, то, певно, відійде на маргінес політичного поля. Адже наразі, схоже, лише колишній «нашоукраїнець» Микола Катеринчук залишається апологетом створення такої політичної сили. Проте, на думку політологів, без лідера з високим рейтингом (на кшталт Юрія Луценка) нова партія навіть не подолає прохідний бар'єр на виборах до парламенту.

Лейтмотивом суботнього з'їзду Української республіканської партії УРП «Собор» стало створення нової патріотичної політичної сили з амбітною перспективою — перемога на наступних виборах. Її основою мають стати існуючі правоцентристські партії та потужний позапартійний актив.

І хоча тема об'єднання правих та центристських сил в Україні є вічною, присутність на заході лідерів НРУ Бориса Тарасюка, УНП — Юрія Костенка, одного з керівників «Нашої України» Юрія Єханурова та потенційного партійного лідера Миколи Катеринчука вказувала на те, що наміри у правоцентристів цього разу серйозні.
Як виявилося, ідеологи єднання ведуть переговори не лише з «Порою», КУНом, «Свободою» тощо, а й з Інною Богословською («Віче»), Володимиром Литвином, Людмилою Супрун (Народна партія) та ін. Адже, на думку «соборян», «правиця» — це лише перший крок до широкого державницького об'єднання.
Про те, які перспективи у нового політичного проекту, лідер УРП «Собор» Анатолій Матвієнко розповів в інтерв'ю «УМ».

Ще влітку різонуло серце гасло «Україна — зона вільна від НАТО». Справа не в НАТО, лякає самовизначення «зона». Частина України досі живе в Зоні, її ж вивершує та боронить. Це реставрований довгобуд із незмінною суттю і сталими суспільними стосунками у бараках: вертухаї, стукачі, блатний сходняк і прості зеки. Совєтський Союз описувала теорія двох зон — малої та великої: у малій перебували зека, у великій — решта населення. Еліти її дiлились на дві групи — «блатних» і «політичних». Агресивна босота, організована вигризати владу, брешучи в очі, і закривавлена інтелігенція в розбитих окулярах, нездатна навіть пробелькотіти, хто ж всадив швайку в спину. Попри те, що інтелігенції формально більше, блатні все одно почувалися комфортніше. Бо блатні є системотворчою частиною, і ролі поділені лишень формально — гебня тримає прапор, а блатні «дерибанять», їй «відстібаючи». Мета ж у адміністрації й урли була спільна — задушити, замочити, затовкти під нари слабких, але недобитих вчителів, лікарів, священиків, військовиків, інженерів чи звичайних трудяг. І неважливо, яку формально назву має ця Зона — совєтський чи постсовєтський союз, адже йдеться про ті самі принципи стратегічного управління.

Коли 27 листопада кіровоградці прокинулися зі сподіваннями, що місто нарешті має хоч якогось, але господаря — мера, то виявилося, що якраз навпаки, боротьба за керівне крісло не завершилася, а розгорнулася з новою силою. Протистояння чотирьох кандидатів і сил, що їх підтримують, вихлюпнулося на місто судовими позовами, компроматами, мітингами і таким модним в Україні явищем, як «касетний скандал». Недарма ж Кіровоград на виборах 2004 року називали «електоральним Сталінградом». Хоч масштаби цього разу не ті, а от наслідки... Правда, на третій тур може ніхто не прийти.

До переповненої зали Полтавської філармонії Борис Тарасюк ввійшов не лише без краватки, а й без повноважень міністра закордонних справ. Відповідно, в нього не було потреби стримувати емоції чи шукати нейтральні, обтічні формулювання. На чергові, вже сьомі за ліком, міжобласні збори депутатського активу Народного руху України він приїхав у єдиній іпостасі голови цієї партії.

Юристи Сумської обласної ради готують документи для подачі позову проти депутата Верховної Ради України, голови Сумської обласної організації СПУ Леоніда Мордовця. Приводом до цього стали публікації у місцевій пресі, зроблені після останньої прес-конференції народного депутата. На ній Леонід Мордовець несхвально відгукнувся про діяльність обласної ради та звинуватив БЮТівську і «нашоукраїнську» фракції в інтригах проти заступника голови облради соціаліста Сергія Клочка.

Депутати з фракцій «Наша Україна» та БЮТ зібрали поміж собою підписи під поданням щодо легітимності політреформи. «Ми зібрали 129 підписів і передали «Нашій Україні», яка направляє подання до Конституційного Суду», — повідомив Радіо «Свобода» «бютівець» Андрій Шкіль.

...Коли наші читачі читали дев'ятий номер газети, Україна вже була незалежною: кілька днів перед тим Верховна Рада прийняла історичний Акт. На першій сторінці того номера з-поміж іншого надруковано замітку про прес-конференцію Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. «Говорячи про визнання незалежності України, — пише «УМ», — Л. Кравчук сказав, що це можливо тільки після 1 грудня. Якщо народ України своїм голосуванням підтвердить Акт, проголошений Верховною Радою».

Хоч ці числа останні кілька років залишаються приблизно незмінними, вони все одно шокують. Цього року їх було 59% — тих, хто зараз проголосував би за незалежність України. Це неприємно вражає. Але так стверджує соціологія. Якщо точно — такі результати показало опитування, що його влітку провів Український центр соціальних та економічних досліджень ім. Разумкова. Кожен п'ятий не підтримав би незалежність, ще 21 — не взяли б участі у референдумі. Це при тому, що на референдумі 15-річної давнини за суверенітет України висловилося більше ніж 90 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Про те, з чим пов'язане зменшення прихильників незалежності (та й узагалі про те, чи є факт такої «деградації»), «УМ» вирішила розпитати експертів.