Однією з головних новин у вчорашніх стрічках усіх провідних інформагенцій світу стало повідомлення про те, що популярного голлівудського актора Уеслі Снайпса засуджено до трьох років ув’язнення за податкові злочини. Федеральний окружний суд штату Флорида довів, що Снайпс навмисне ухилявся від сплати федеральних податків впродовж 1999—2001 років.

Білий дім заявив, що Північна Корея підтримує таємну ядерну програму Сирії, зокрема, допомагала в будівництві таємного сирійського ядерного реактора військового призначення, який був знищений 6 вересня минулого року в результаті ізраїльського авіаудару. Про це повідомляє канал «Євроньюз». Позавчора на закритих слуханнях у Конгресі США фахівці ЦРУ представили фотографії таємних сирійських об’єктів, наголосивши на великій схожості між реактором у Сирії та північнокорейським об’єктом у місцевості Йонбен.

Рада міністрів Франції подала до парламенту пропозицію про обмеження перебування президента країни на посаді двома термінами. Франція залишається однією з небагатьох демократичних країн світу, у Конституції і виборчому законодавстві якої не існує такого обмеження. В часи перебування при владі попереднього глави держави Жака Ширака парламент уніс до законодавства поправку про скорочення президентського терміну з семи до п’яти років. Сам Ширак відбув на президентській посаді один семирічний і один п’ятирічний терміни, а втретє претендувати на найвищу посаду країни відмовився. Відтак діючий президент Ніколя Саркозі в разі ухвалення урядової пропозиції зможе надалі балотуватися на президентство лише раз — 2012 року, коли спливе його перший термін перебування при владі.

Так сталося, що я не слухала The Beatles декілька місяців. І тут у четвер вранці, коли їхала на прес-конференцію в PinchukArtCentre (Пінчук Арт Центр), про тему якої ніхто з журналістів навіть не здогадувався, ні з того ні з сього почала наспівувати улюблені мелодії ліверпульської четвірки. Як з’ясувалося, не випадково. Віктор Пінчук почав прес-зустріч з короткого відео. «Я дуже схвильований, тому що 14 червня запрошений зіграти концерт у Києві на майдані Незалежності. Я та мій гурт будемо там. Я переконаний, що на нас чекає великий вечір. Я маю надію побачити там усіх вас. Так що приходьте — це буде незабутній день для всієї України. Нехай ритми рок-н-ролу об’єднають нас усіх», — видає сенсацію з екрана сер Пол Макартні і на закінчення додає по-українськи «зустрінемося на Майдані».

Сьогодні в ізраїльському місті Бат–Ям закінчує роботу І Міжнародна бієнале архітектури, яка тривала з 13 по 26 квітня і коштувала муніципалітету 13 мільйони шекелів. Втім мер Бат–Яма Шломі Лохяні ці гроші, вважай, вклав у благоустрій міста — тільки не через районні організації з озеленення, а з художнім підходом — три в одному: мистецтво, краса і практичне покращення умов життя в місті. Аліса Сабанова, піарниця з агентства «Арад Тікшорет», каже, що кілька років тому по вулицях невеликого міста–супутника Тель–Авіва, або як ще його називають «спальний район Тель–Авіва», бігали миші і щурі, краєвид тут був цілком собі депресивний, і популярністю населений пункт не користувався. Новий мер, що прийшов 4 роки тому, спочатку вичистив місто від сміття, заклав клумби і парки, і два роки тому ціни на житло в Бат–Ямі поповзли вгору.

Колись Тараса Прохаська, якого в літературних колах називають апостолом слова, запитали, навіщо писати, адже вже давно все сказано, а жоден сучасний письменник не вартий навіть мізинця Маркеса чи Достоєвського? Якщо продовжити думку автора запитання, то виходить, що сучасна література деградує, і книгарні потрібні лише для того, щоб продавати класику або примітивне бульварне чтиво. Якщо виникають подібні запитання, тоді й не дивно, що про Всесвітній день книги мало хто знає. Нема сучасної геніальної літератури — нема свята книги. І кінці у воду. Але не сталося так, як гадалося. Прохаська не даремно називають апостолом. Святі завжди оптимістичні й ніколи не судять. «Найбільший сенс літератури полягає у здатності до спілкування. Вона живе на тому, що людям потрібно спілкуватися; література — це і є одна з форм спілкування; але ясно, що найважливіше в цьому спілкуванні вже сказане. Проте спілкування від цього не перестає бути необхідним. Література потрібна — як їсти чи кохатися», — заспокоїв Тарас Прохасько. 23 квітня письменники вирішили відзначити професійне свято із сенсом, тобто у спілкуванні один з одним, з журналістами, працівниками книгарень і владою.

Театр перетворює натовп на народ. У правдивості цього твердження Томаса Манна режисер Михайло Рєзнікович переконується вже близько півстоліття. На власному досвіді, на досвіді своїх колег, акторів і глядачів. Пізнаючи все нові й нові складові своєї професії, постійно примножує свій і без того досить поважний арсенал визначень для слова «театр». Храм Мельпомени, за Рєзніковичем, може бути живим і неживим, інтелігентним і навпаки, «театром для людей» (є такий термін у Стрелера), гордим чи нещасним... Особливим пунктом у цьому переліку стоїть, звісно ж, Театр імені Лесі Українки. Три роки тому Російська драма продемонструвала унікальну здатність об’єднуватися навколо проблеми і давати відсіч високопоставленим опонентам — історії про «симпатії» до цього театру тодішнього керівництва Мінкультури, численні перевірки КРУ та Генпрокуратури обійшли всі вітчизняні й навіть деякі закордонні таблоїди. І хто знає, де і на якій посаді сьогодні Михайло Рєзнікович відзначав би свій ювілей, якби не та принциповість і єдність акторів, які не лише стали горою за свого режисера, а й спростували усталену думку про те, що в театрі — кожен за себе.

Історію українських визвольних змагань ХХ століття зіткано з суцільних лакун і білих плям. Упродовж 70 років комуно–московські окупанти витравлювали з народної пам’яті згадки про ті події й ховали кінці своїх провокацій та кривавих «спецоперацій» в архівній каламуті