Про Другу світову війну у нас прийнято говорити з приводу тієї чи іншої дати або ж уставляючи воєнний фактаж у потрібний контекст. Набір слів та цифр із часу, коли ця війна закінчилася, не змінився: фашизм, коричнева чума, окупація, бомбардування «Люфт­ваффе», кількість убитих, полонених, поранених... Польський драматург Інґмар Віквіст у своїй п’єсі «Ніч Гельвера» описав іншу війну. Перемоги та поразки якої, немов метастази, розповзлися у часі та просторі і можуть проявитися будь–де і будь–коли. А режисер Андрій Білоус, який поставив за цією п’єсою на сцені Театру маріонеток виставу «Сволота», головною сентенцією історії визначив очевидну, але не завжди усвідомлювану істину: зло — це як зовнішній, так і внутрішній фактор, протиотрутою якому може бути лише любов. Донести цю думку до глядача він доручив акторам Ірині Калашниковій та Олексію Тритенку. І у своєму виборі режисер не помилився.

Програма молодого диригента Кирила Карабиця, презентована в Колонному залі імені Миколи Лисенка Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України, стала для столичної публіки хорошим музичним подарунком. До неї ввійшли сюїта з балету «Блазень» С. Прокоф’єва, симфонічна фантазія «Феєрверк» (футуристичний балет без танцівників) І.Стравінського, а також хореографічна поема «Вальс» та вокальний цикл «Шахерезада» М. Равеля, котрі своєю репертуарною незаангажованістю вдихнули свіжий ковток повітря у філармонічний абонемент.

Мій перший дотик до творчості Марії Примаченко відбувся в дитинстві. Мені тоді було років шість чи, може, сім. Це сталося, коли я черговий раз витирала пил із полиць сімейної бібліотеки. Я вже на пам’ять знала корінці всіх книг — досить великої збірки мистецької літератури, яку завзято збирали мої батьки–художники ще зі студентських років. Мені стало цікаво, що ж усередині цих «мудреців».

Класичне українське письменство, обтяжене соціальними рефлексіями та песимізмом, мало, проте, щасливий виняток на терені пригодницької літератури для дітей. Твори Андрія Чайковського, Адріана Кащенка, Юліана Опільського та Спиридона Черкасенка за своїми накладами часто–густо перевершували популярність «дорослих» романів, що становлять нині кістяк шкільної програми. Усі ці захоплюючі історичні оповіді мали спільний «секрет» — ґрунтувалися на козацьких легендах та переказах.

Новими переможницями парного жіночого роз­ряду на відкритому чемпіонаті Австралії ста­ли Серена та Венус Уїльямс. Нагорода, яку торік вибороли українки Олена й Катерина Бондаренко, тепер заслужено перейшла до інших сестер — американських. У фіналі потужні темношкірі атлетки зустрілися вчора зі словацько–японським дуетом Гантухова/Сугіяма, що вибив у другому колі з розіграшу українку Ольгу Савчук та росіянку Віру Душевіну.

«Діти хочуть у нас займатися, але ми не маємо відповідної кількості кадрів та ресурсів, аби працювати з усіма». Такі слова можна почути з уст практично кожного фахівця, який представляє в Україні якийсь «нефутбольний» вид спорту. Про це ж днями говорив і президент Фе­дерації регбі України Георгій Джангірян на зустрічі з журналістами, присвяченій проблемам та перспективам цієї гри в нашій країні.

Секретаріат Президента закликає Кабінет Міністрів терміново розробити зміни до Державного бюджету на 2009 рік. Інакше сильно постраждають бюджети регіонів. Як заявив на брифінгу заступник голови СП Роман Безсмертний, доходні показники в держбюджеті завищені.

Депутати Бердянська поста­вили крапку у тривалому конфлікті між міським головою Євгеном Шаповаловим, який під час виборів до Верховної Ради очолював місцевий штаб «НУНС», і секретарем міськради Анатолієм Степаненком, висуванцем Партії регіонів. «Степаненко як секретар міськради втратив зв’язок із найчисельнішою фракцією, і ми виключили його з партії, — повідомив «УМ» за кілька хвилин до сесії Сергій Кальцев, один із керівників Запорізької обласної організації ПР. — Не працював Степаненко і на консолідацію з командою мера, що в період кризи вкрай необхідно. Мотиви для відставки Шаповалова, якою він активно займався, не обґрунтовані, а видумані й емоційні».

Власне, з такими внутрішніми «друзями», як у нас, не потрібно і зовнішніх «ворогів». Розірвати Україну на «за» і «проти», на кольори та прапори — з цим завданням успішно справляються й Президент із Прем’єром, чублячись скрізь і завжди. Проте Росія нам допомагає. І не лише газом. Вона опікується й нашими «сімейними» справами — русинами зокрема. Здавалось, що цю тему ми вже «проїхали», тим паче після «каральних» акцій СБУ, яка порушила кримінальні справи проти ватажків русинського руху. Але ні. «Політичне русинство» все ніяк не вгамується.