Ще однією завидною нареченою серед знаменитостей стало менше. Днями офіційно розпрощалася з дівоцтвом бразильська красуня, одна з найбільш високооплачуваних топ–моделей у світі — Жизель Бюндхен. Увечері минулого четверга в невеличкій католицькій церкві у курортній Санта–Моніці (це в штаті Каліфорнія) Жизель обвінчалася зі своїм бойфрендом, зіркою американського футболу Томом Брейді. На скромній церемонії були присутні тільки найближчі родичі і друзі.

Пісеньку капітана Врунгеля про те, що «як ви човен назвете, так він і попливе», дуже розуміють мешканці деяких російських сіл. Змушені жити в населених пунктах із неблагозвучними назвами, вони у всіх своїх негараздах звинувачують топоніми. А тому на вулицях якогось Бухалова чи Лохова зараз фактично нікого не зустрінеш — люди тікають в «оптимістичніші» села або міста.

Клієнт — офіціанту:
— А це правда, що ви за нами доїдаєте?
— Та що ви, звісно, ні! Це ви за нами доїдаєте.

У Національній опері Анастасію Волочкову зустрічали аншлагом, як і належить зустрічати зірку. Хоча концерт, що відбувся у перший день весни, став лише яскравим фіналом насиченого візиту балерини до Києва. Як і в попередній свій приїзд в Україну, Анастасія забажала, щоб організатори обов’язково влаштували їй зустріч з юними танцівниками. У результаті чого учні Київського хореографічного училища та Муніципальної академії танцю не лише змогли побувати на відкритій репетиції, а й поспілкувалися з іменитою балериною про майбутню професію.

Навіть якщо криза перекреслить добру половину заходів, присвячених 200–річчю з дня народження Миколи Гоголя, столичні театри точно не опиняться на узбіччі цієї видатної дати. Вистави — хто одну, а хто й кілька — за твора­ми письменника у своїй афіші мають більшість київських театрів: «Ревізор» іде в Російській драмі і на франківській сцені (у квітні Театр імені Франка випускає ще й «Одруження»), «Гравці» та «Мертві душі» — у Театрі на Подолі, «РЕхуВІлійЗОР» — у Молодому, «Одруження» — в Театрі драми і комедії ... Днями ще одну гоголівську виставу до спільної скарбнички з вензелями «М. Г.» додав Театр опери і балету для дітей і юнацтва. Робота над оперою «Ніч перед Різдвом» супроводжувалася всілякими містичними мізансценами й деталями. Здавалося б, фінансування цієї постановки міським Управлінням культури буде надійним страховиком усіх можливих проблем. Але коли у справі фігурує сам Микола Васильович — тут можна очікувати чого завгодно.

У галереї «Колекція» темно і моторошно, як у величезному холодильнику. Один із найавторитетніших представників contemporary art, заступник голови Національної спілки художників України та віце–президент Академії мистецтв України Віктор Сидоренко розмістив тут свій «Новий ковчег». У простір стіни вмонтував роботи, як стилізацію Ноєвого Ковчега. З них виглядають «заморожені» собака, кінь, жінка, людський ембріон. За біблійним сюжетом людство врятувалося від потопу завдяки ковчегу. Сидоренко розробив свій план збереження генофонду. Він заморожує персонажів у русі, щоб коли буде потреба, вони могли знову ожити і продовжити історію людства.

Андрій Кузьменко, лідер гурту «Скрябін», у книгарні «Є» читав дітям казку Астрід Ліндгрен «Малюк і Карлсон». Казка читалася весело: Андрій виявився таким самим непосидьком, як і діти, ніби він був із моторчиком на спині, — кожне речення ставало окремою історією, майже через слово Кузьма жартував. Потім співак запропонував дітям почитати «Снігову королеву» англійською мовою. За кілька хвилин Скрябін і діти вже ставили театральну виставу на народну казку «Ріпка», де грали дві бабці, п’ять онучок, два песики...

Чого тільки не зустрінеш у нашій супердемократичній країні? Наприклад, чи можна собі уявити, що державні вчителі Франції в державній школі займаються антифранцузькою пропагандою? Чи антиросійською — в Росії? Антинімецькою — в Німеччині? Ясна річ, що — ні. А в Україні це, виявляється, можливо. Ба більше, чиновники від освіти навіть це заохочують.

Учора заколотники вбили президента західно–африканської країни Гвінея–Бісау Жуау Бернарду «Ніно» Вієйру, повідомляє Бі–Бі–Сі. Це сталося о четвертій ранку за місцевим часом (о шостій ранку за київським часом). Смерть президента підтвердили Луїш Санка, речник прем’єр–міністра Гвінеї–Бісау Карлоса Гомеша та португальські дипломатичні джерела. «Президент Вієйра під час спроби втечі з президентського палацу був розстріляний групою солдатів, які пов’язані з верховним головнокомандувачем гвінейської армії генералом Батістою Тагме На Вай», — повідомив представник гвінейської армії командор Замора Індуту.