Як повідомляє джерело «УМ», на засіданні РНБО лунала дуже гостра критика на адресу МОЗу, який не спромігся гідно підготуватися до боротьби з новим каліфорнійським грипом. Чиновники знали про загрозу ще півроку тому, але грип зустріли «голі–босі, підперезані». Так, секретар РНБОУ Раїса Богатирьова наголосила, що Український центр грипу, який мав би активно залучатися до роботи, не отримав належних бюджетних коштів. Донедавна до складу цієї важливої установи входила лише одна людина (власне, керівник Центру грипу Олександр Гриневич), а потім з’явилися ще шість співробітників. У Центру тривалий час не було приміщення і телефону, людям реально не було можливості працювати! І це тоді як «свинячий грип» із туманної перспективи перетворився на реальну загрозу!

Розповсюдження грипу, зростання суспільного ажіотажу — все це вочевидь впливатиме на перебіг виборчої кампанії. Вже впливає! Зокрема, минулого тижня кандидати відмовилися від проведення масових заходів. Спробував би хтось провести мітинг на свою підтримку — заклювали б. Мовляв, наражає людей на небезпеку, сприяє поширенню зарази.

Напередодні президентських виборів 2004 року в політичній мові міцно вкорінився термін «маски–шоу» — дореволюційна влада боролася з опозиційними бізнесменами, насилаючи на їхні підприємства спецзагони у відповідній екіпіровці. Напередодні виборів–2010 «маски–шоу» повертаються в новій іпостасі: маски тепер на депутатах, а борються вони нібито проти грипу.

До численних з’їздів, що відбуваються нині в Україні, додався ще один: свій ІІ партійний форум у суботу організувала Аграрна партія. Напередодні на політраді заяву про власну відставку написав її голова, заступник керівника Української академії аграрних наук Микола Безуглий, який очолив «аграріїв» після відновлення партії у 2006 році. Причини відставки пан Безуглий пояснив журналістам просто: мовляв, головним завданням будь–якої партії має бути боротьба не за власне існування, а за владу.

«Не ходіте, діти, в Африку гуляти», а якщо поїхали працювати, ніхто не гарантує, що ви не станете жертвою свавілля у деяких африканських країнах. З 23 жовтня у головному порту Демократичної Республіки Конго (ДРК) — місті Матаді — перебуває під арештом судно­суховантаж «Айленд оф Лак» («Острів Везіння». — Авт.) з екіпажем з 15 українців, чотирьох росіян, одного індуса, одного громадянина Гани та двох з М’янмар. Їх звинувачують у побитті нелегалів­конголезців, які нібито залізли зайцями на судно, та вбивство одного з них. На судно не наклали арешт, проте дозволу на вихід в море йому не дають, а морякам заявили, що їх будуть забирати на допит по шість чоловік. Перших шість, на чолі з капітаном, забрали невдовзі після цього, трьох з них повернули на судно цими вихідними, капітан та ще двоє моряків перебувають наразі у конголезькій в’язниці.

Багатьом зовсім не до вподоби сидіти вдома і, вкрившись пледом та попиваючи гарячий чай з лимоном, до безумства нудитись перед телевізором. Особливо це стосується молоді й особливо напередодні вихідних, коли нарешті закінчується важкий робочий тиждень, а душа «просить і рветься».

У суботу PinchukArtCentre поділив чотири поверхи між «старими», добре відомими художниками та молодими і зеленими, яким ще немає 35 років. Проект, представлений на виставці, почався рік тому, коли PinchukArtCentre оголосив про першу приватну премію у сфері сучасного мистецтва. Із 1300 заявок 200 відразу забракували, а відібрали тільки 20 номінантів. Як нагадав на пресконференції куратор виставки Олександр Соловйов, головним критерієм відбору була визначена «індивідуальність роботи автора і наявність потенціалу для подальшого розвитку». «Ми не очікували такого великого припливу. Це показало, що молоді художники знайшли свою хвилю. Вони дуже відрізняються від своїх попередників. Молодих митців цікавить політичне життя, буденні рефлексії. Немає роздумів над буттям і сенсом життя, які ми спостерігали наприкінці 80х», — пояснив «УМ» Соловйов.

Історія з каліфорнійським грипом чи чортзна–якою–невідомою–фігнею, по–перше, показує, як легко ввергнути нашу країну у вир паніки та розгардіяшу при штатній, загалом, ситуації. По–друге, особливо цікаво все це виглядає на тлі президентських виборів: кандидати, особливо деякі, підняли справу боротьби зі «смертоносною» бацилою на щити і, схоже, не проти зробити її — бацилу — головною ударною силою виборчих кампаній.

Так, епідемія є, і це слід визнати. Так, є масова істерія з цього приводу. Як і в багатьох інших випадках, варто зупинитися, кілька разів глибоко вдихнути — можна навіть через марлеву пов’язку — і поміркувати: кому це вигідно? Може, той, кому найбільш вигідно, і підкидає хмиз у багаття паніки?..

«Сьогодні у кіно спричиняють так багато болю жінкам і дітям. Це не просто садизм. Те ж саме я бачу на фестивалі тут. Усі фільми звертаються до теми покинутих людей. І треба задуматися — чому так? Чому у молодих кінематографістів так часто виникає образ покинутої дитини чи підлітка?» — французький режисер, голова міжнародного журі 39–ї «Молодості» Тоні Гатліф ділиться враженнями від побачених дебютних робіт. Дійсно, від першого дня найвідомішого українського кінофестивалю, від перших конкурсних короткометражних робіт глядача занурили в атмосферу безвиході та з’ясування стосунків.

Доступитися до бельгійсько–американського актора на фестивалі «Молодість» було неможливо. Прес–служба відмовляла в інтерв’ю, а найбільш нахабні працівники ЗМІ, що «прорвалися» до тіла зірки (Катя Осадча зі «Світськими хроніками»), отримували відкоша, коли мова заходила про особисте життя актора. Навіть, перепрошую, до вбиральні шлях Ван Дамма ретельно оберігали два серйозні бодігарди. Хоча на загальній прес–конференції актор показав себе відкритою людиною, яка не проти поговорити. Але не про це: особисте життя — табу. Чи є Ван Дамму що приховувати? Адже подейкують, що в Україні у нього є дівчина. Інтернет–ресурс телеведучої Каті Осадчої навіть вказує її ім’я — Ілона з Кривого Рогу...