— Слухай, я випадково дізналася, що в тебе був хлопець, а ти його кинула. Чому?

— Тому що я випадково дізналася, що він одружений.

— Який жах! А хто він і з ким одружений?

— Хто він, я навіть говорити не хочу, а одружений він із тобою!

Таке переконання Віктор Ющенко висловив учора під час робочої наради у «Мистецькому арсеналі», до речі, першої для нього в ролі голови нещодавно створеної наглядової ради. На зустрічі був присутній нинішній керівник Державного управління справами — Андрій Кравець та екс–керівник ДУС Ігор Тарасюк, нині член наглядової ради, представники «Мистецького арсеналу» — екс–генеральний директор Ігор Дідковський та його заступники.

Учора вранці звивисті коридори Кабінету Міністрів знайомилися з новими членами уряду. Більшість облич, м’яко кажучи, малознайомі. Тож найпоширенішим питанням стало «Це хто?!», яке періодично то тут, то там лунало в кулуарах. Учора Кабмін Миколи Азарова зібрався на своє перше робоче засідання. І хоча дефакто воно було вже третім, але деякі міністринеофіти явно не орієнтувалися у робочих приміщеннях будинку уряду. І «старички», як, наприклад, міністр ЖКГ Олександр Попов, який удруге ввійшов у цю саму річку, тобто повернувся на попередню посаду, люб’язно показував новачкам входи і виходи.

Самого Миколу Азарова, який стрімко ввійшов до зали в оточенні найближчих віцепрем’єрів, а також більшість членів уряду журналісти змогли побачити тільки здалеку або на плазмових екранах пресцентру. Мовляв, чиновників ізолювали від преси, аби зробити традиційне спільне фото, а потім до зали засідань пустили тільки телеоператорів. Тож поставити традиційні питання перед початком засідання преса так і не змогла. Натомість отримала запевнення, що надалі всі обмеження у спілкуванні з урядовцями скасують.

Столична пенсіонерка Олеся Володимирівна вчора почепила на комірець жовто–блакитну стрічку й попрямувала під стіни Міносвіти. Там молодіжні та студентські організації проводили пікет і театралізовану акцію «Табачника — на смітник історії!», «Я — освітянка, мій син — студент КПІ, я не хочу, аби він учився за міністра Табачника», — запевняє Олеся Володимирівна. «І ми теж не збираємося! — вигукували під стінами Міносвіти близько сотні пікетувальників. — Ми не вішаємо на Табачника ярлика українофоба — він таким і є. Але двадцять років тому наші батьки–студенти скинули Масола, а ми скинемо ксенофоба Табачника».

16 березня Єврокомісія затвердила рішення румунської влади про визначення зоною ризику комуну Летеа, що в окрузі Тульча у дельті Дунаю. Себто зовсім неподалік кордону з Україною. Як повідомляє прес–служба ЄК, на одній із місцевих птахофабрик зафіксовано спалах «пташиного грипу» — той факт, що це саме вірус H5N1, уже підтвердила румунська національна лабораторія. Наші сусіди одразу ж запровадили необхідні попереджувальні заходи. Зокрема, знищили птахів на враженій фабриці та встановили захисну зону в радіусі трьох кілометрів і зону посиленого огляду в радіусі десяти кілометрів.

Володимира Палія зазвичай можна побачити на Центральному ринку Тернополя, де він продає повітряних зміїв, виготовлених власноруч. Один змій коштує від 30 гривень. А започаткував такий незвичний «бізнес» чоловік ще шість років тому.

9 березня 1930 р. у Харківському оперному театрі розпочався суд над українською інтеліґенцією. В народі казали: «Власть сатани». Казали: «Лиха іскра поле спалить — і сама щезне». А вони навіть жартували: «Опера СВУ. Сценарій ГПУ».

План розширення поля для гри у гольф фактично відбирає у мешканців селища П’ятихатки єдину можливість відпочити на природі. Запропоновані власником елітного клубу варіанти компенсації «потерпілу» сторону не влаштовують. Люди вже двічі поспіль виходили на мітинги­протести і обіцяють битися за свій ліс до переможного кінця. Не менш категорично налаштовані і їхні опоненти.

Ще навіть років 20—30 тому багато українських сільських жінок більшість страв готували у печі у великому горщику на всю родину. Зараз затишний цегляний раритет — не правило, а виняток. Але кулінарний «досвід поколінь» преспокійно можна перекласти у глиняний посуд меншого розміру і поставити в електропічку. Тож учимося у старших, пристосувавши їх практику до сучасних реалій.