За п’ять років, відколи Коломийсько–Чернівецьку єпархію УГКЦ очолює владика Микола Сімкайло, тут, окрім пожвавлення духовного життя, почали впроваджувати неординарні заходи для священиків — комп’ютерний «всеобуч», спортивні змагання тощо. Приміром, днями в Коломиї відбулася спартакіада з п’яти видів спорту — міні–футболу, волейболу, настільного тенісу, шахів та перетягування каната, в якій узяли участь команди, вкомплектовані винятково служителями церкви.
«Чернігів — місто легенд» — так називається унікальний туристичний маршрут з елементами театралізації, що почав діяти в обласному центрі. Тут на екскурсантів чекають несподівані «зустрічі» з Іллею Муромцем та Солов’єм–розбійником, Мотрею Кочубей і княжною Чорною, а також таємничим ченцем Тарасієм, який час від часу нібито з’являється в печерах св.Антонія.
Офіційне повідомлення досить скупе: «700 тонн сіна, що належало одній з агрофірм Недригайлівського району, знищило полум’я. Обставини цієї надзвичайної події сьогодні з’ясовують слідчі та спеціалісти з МНС».
Додивляючись позавчорашній матч «Сокола» з лідером білоруської екстраліги — «Юністю», важко було позбутися асоціацій з іншим недавнім поєдинком. Минулої п’ятниці наша національна збірна на турнірі в Сяноку у схожому стилі та з подібним рахунком поступилася команді Польщі. У вівторок частина гравців «Сокола», котрі змагалися на етапі «Єврочелленджа», відпочивала, тому на льоду не з’явилися Юрій Гунько, Олександр Яковенко та Микита Буценко. Зате Олександр Сеуканд міг розраховувати на двох нових виконавців: на першість Білорусі кияни дозаявили Олега Благого й Кирила Катрича.
Театральне життя столиці останнім часом крутиться навколо понять «прем’єра» та «гастролі». З нього якимось дивним чином випарувалися театральні фестивалі, без яких це саме життя навряд чи можна назвати повним. Подумаємо логічно: якщо вже Київ не зміг утримати «Мистецьке березілля», «Відлуння», інші цікаві проекти, що говорити про нестоличні міста... Парадоксально, але за кількасот кілометрів від Києва, усупереч усім фінансовим кризам, фестивалі таки відбуваються.
«Я живу у цьому будинку. Моя кімната знаходиться в районі серця цієї прекрасної жінки. Я вам дуже вдячний за такий подарунок Києву», — літній чоловік тисне руку чорнявому юнакові, той у відповідь мило усміхається. Хлопець не розуміє, що від нього хочуть, просить перекласти. Гійом тиждень тому приїхав у Київ. У Франції він відомий вуличний художник. Його часто запрошують в інші країни розписувати стіни. Нещодавно повернувся з Бразилії. Каже, що там люди замкнені, не вміють радіти, відчувається контраст між центральними частинами міста та околицями. «У Києві мені дуже добре. У вас гарне місто, особливо вродливі дівчата, — сміється Гійом. — До того, як мене запросили намалювати у Києві малюнок, я нічого не знав про вашу столицю. Дізнавався все через інтернет. Мені дуже сподобалися пам’ятники Матері–Батьківщині і Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либеді. Вдома я придумав ескіз, приїхав сюди, три дні готувався, чотири — малював на крані».
Принців, як відомо, мало й на всіх не вистачає. Тому повідомлення про офіційні заручини спадкоємця британського трону, онука королеви Єлизавети ІІ Вільяма, збурили не лише британську громадськість, а й потенційних наречених усього світу, які жваво обговорюють його наречену та «що він у ній знайшов». У Британії ж ця подія взагалі відтіснила на задній план усі інші новини.
— Відчиніть! Міліція!
— Ми міліцію не викликали, ми викликали повій!
— Нас ваші сусіди викликали!
— Сусіди? Так нехай вони з вами й розважаються.
Напередоднi виборiв до Запорiжжя завiтав мiнiстр освiти Дмитро Табачник. Мiсцеве ТБ показало iнтерв’ю з мiнiстром. Як не дивно, але говорив мiнiстр освiти, мiж iншим, про те, яким поганим банкiром i взагалi фiнансистом був... Ющенко. Так! Звичайно, мовилось «пiд вибори», але Табачник назвав єдину персону «нон ґрата» — Ющенка. Отже, забув Табачник, що вiн аж нiяк не експерт iз фiнансiв i навiть що вiн — мiнiстр освiти, вкотре показавши, так би мовити, orbi et urbi своє справжнє амплуа — українофоба.
