У Бердянську, в мікрорайоні Ліски, за ініціативи та фінансової підтримки депутата міськради Анатолія Гупала з’явився постамент «Лісовцям, які загинули у морській стихії». Встановлено його на березі Азовського моря. У такий спосіб увічнено пам’ять про десятки рибалок, котрі з наміром прогодувати у скрутний час свої сім’ї виходили на промисел навіть за несприятливих для цього погодних умов. Ризик не виправдовувався надто часто. Отож пам’ятник має нагадувати про вірогідність фатального фінішу всім живим полювальникам за живими ресурсами моря — навіть браконьєрам.

Остання партія отрути залишила межі України: вчора працівники Миколаївського морпорту «Октябрськ» завантажили 4 тисячі тонн небезпечного гексахлорбензолу (ГХБ) на судно, яке йде на дезактивацію до Великої Британії. Усього за два місяці 2010 року із Західної України вивезли 8,5 тисячi тонн цього токсину.

Віталія Танахійчука, який приїхав на відпочинок у табір «Молода гвардія», лікарі Одеської міської інфекційної лікарні намагалися врятувати впродовж кількох годин. До медичного закладу хлопця привезли в ніч на понеділок уже непритомного. Напередодні в таборі в дитини піднялася температура і почався розлад шлунка. Віталика помістили в ізолятор, де бідолаху мучили блювота й пронос. «Йому двiчi дали якісь таблетки і щось укололи. Про стан сина взагалі нічого не сказали. Коли я подзвонила до табору, попросили не телефонувати й не турбувати Віталика, пояснивши це тим, що він усе одно не зможе зі мною говорити, оскільки почувається погано», — розповіла мати хлопчика Тетяна Танахійчук. Додамо, що в таборі працюють лікарі, які самостійно надають дітям невідкладну медичну допомогу.

Сьогодні працівники підприємства «Харківміськ­електротранс» страйкуватимуть під вікнами мерії, де розпочнеться чергова сесія міськради. Вимога одна — повна виплата боргу з заробітної плати, який, згідно з уточненими даними, вже перевищив 22 мільйони гривень. Фактично кожному з працівників КП роботодавці заборгували в середньому по 10 тисяч гривень. Особливо безгрошів’я вдарило по тих сім’ях, де всі годувальники працюють на підприємстві–боржнику.

Влада Ірану кинула до в’яз­ниці двох кінорежисерів, один із яких є лауреатом нагород найпрестижніших світових кінофестивалів. На окремих процесах Мохаммада Расулова та Джафара Панахі було засуджено до шести років ув’язнення кожного. Обох визнали винними за однаковим, стандартним у цій країні звинуваченням у «підриві державної системи Ірану». Адвокат Панахі Фаріда Гейрат в інтерв’ю Бі–Бі–Сі уточнила: «Мого клієнта засуджено до шести років ув’язнення за звинуваченням у збиранні та поширенні пропагандистських матеріалів, які підривають засади іранського суспільства та системи». Насправді ж вина кіномитців полягала в тому, що під час минулорічних президентських виборів вони підтримали не чинного главу держави Махмуда Ахмадінеджада, а кандидатів від опозиції, та ще й відкрито заявили про це.

Це, напевно, була одна з найбільш зворушливих нагородних процедур, яку можна уявити, — вшановували не розпіареного чиновника чи заслуженого директора музею. Нагорода знайшла скромного героя сільського господарства, бельгійця Бернара Вілема, котрий під Судовою Вишнею створив європейську оазу — новаторську козячу ферму. Його козячий сир, певно, куштували всі ВІП–персони України, адже аналогів цьому харчу в нас просто немає.

Попри велемовні обіцянки не уподібнюватися попередникам, які минулої зими влаштували землякам справжнє «льодове побоїще», для нинішньої мерії Полтави зміна пір року також стала стихійним лихом. Тож, за даними прокуратури міста, лише за три дні різкого похолодання після відлиги до травматологічних пунктів звернулися 263 полтавці, серед яких — 55 дітей. При цьому травми 81 людини безпосередньо пов’язані з ожеледицею.

Співачці Мерайї Кері довгий час не щастило з материнством: спочатку не могла завагітніти, коли ж вдалося — стався викидень. Тепер страждання зірки окупилися сторицею, точніше — двійнею. Нещодавно стало відомо, що вагітна зірка носить під серцем близнюків, повідомляє сайт журналу «Пiпл».

У 1989 році на перший Всеукраїнський фестиваль української співаної поезії «Оберіг» уперше злетілися молоді артисти, яких згодом назвуть батьками–засновниками цілого жанру — Андрій Панчишин, Марія Бурмака, Стас Тризубий, Олександр Смик, Едуард Драч, Сергій Шишкін. Останній вирізнявся тим, що акомпанував собі не на гітарі, а на клавішних інструментах. На другому «Оберезі», у 1990–му, Сергій отримав Гран–прі, а на третій «Червоній Руті»(1993) — титул лауреата. Пізніше він брав участь у журі кількох знакових імпрез, таких як «Тарас Бульба», «Срібна підкова». Будучи жителем провінційного, але гордовитого і з легендарною історією містечка Володимир–Волинський, він створив фестиваль «Володимир», яким опікується вже 15 років. Щороку «Володимир» збирає на своїх майданчиках найкреативніших, найцікавіших артистів з усієї країни. За 20 років творчої діяльності Шишкін записав 5 повноцінних альбомів, але не видав жодного. Утiм невдовзі (щось у лісі здохло) вийдуть друком «Западенська зима, весна, літо...» та «Мисляча людина» — два альбоми співака, які можна позиціонувати як вибране і найкраще від Сергія Шишкіна.