Якось навіть важко віриться, що Валентина Семеренко — звичний лідер української біатлонної команди — донедавна не мала особистих перемог на змаганнях, що входять до програми Кубка світу. Усі її здобутки — а це і «золото» Обергофа–2009, і срібна медаль у минулорічному Хохфільцені — стосуються лише естафетних виступів, а з особистими показниками якось не складалося. У нинішньому сезоні Валя вже з перших етапів мала чимало нагод, аби самотужки зійти на п’єдестал. Тричі вона фінішувала на четвертій позиції, ще одного разу була п’ятою. Минулої п’ятниці удача нарешті посміхнулася представниці Сумщини: вона стала бронзовою призеркою спринтерської гонки на етапі Кубка світу в невеличкому містечку Преск–Айл на північному сході США.

Як у бойовику, розгорталися події пізнього вечора в одній iз багатоповерхівок Чернігова. Суперечка за власність — двокімнатну квартиру в Чернігові — призвела до того, що жінка літнього віку здійснила кілька пострілів у правоохоронців, після чого її затримали й у наручниках доправили до райвідділу міліції. Там їй стало зле, і пенсіонерку перевели до лікарні під нагляд медиків. Травм чи явних тілесних ушкоджень у жінки лікарі не виявили.

Головне слідче управління МВС буквально завалене справами про кредитне шахрайство. І проблема не стільки в тому, що за останні роки кризи у слідчих побільшало роботи, а в тому, що «світла в кінці тунелю» фактично не видно. Адже доки незмінним лишатиметься законодавство про кредитні спілки, доти постраждалі вкладники тисячами писатимуть заяви до міліції за фактами шахрайства. Судіть самі: за даними МВС, в Україні зареєстровано 634 кредитні спілки й далеко не всі вони діють прозоро щодо своїх вкладників.

Минулого тижня просто з трибуни Верховної Ради народний депутат Віктор Таран відправив до Генпрокуратури запит щодо висловлювань міністра освіти Дмитра Табачника. «Кожна влада на шляху до диктатури традиційно починає воювати з письменниками, — каже депутат–БЮТiвець. — Марію Матіос почали переслідувати нібито за невдале порівняння — меморіального комплексу із фалічним символом (йдеться про обеліск у столичному парку Слави. — Ред.). Але справжня причина в тому, що вона є глибоко національна українська письменниця, що вона проти диктатури і найбільша крамола, що, бачите, гарно писала про Юлію Тимошенко.

Коли нещодавно присуджували річні премії «ЛітАкценту», організатори відмовилися визначати «Золоту бульку» — книжку-«невдаху». В кулуарах називали кількох претендентів: зокрема, нову книжку поезій Павла Вольвача та нову книжку есеїстики Миколи Жулинського. Скасування антипремії дозволило «літакцентівцям» зберегти обличчя й уникнути підозр у неадекватності. Авжеж: збірка Вольвача потрапила до Короткого списку Шевченківської премії, а збірка Жулинського стала лавреатом рейтинґу «Книжка року».

Треба ж такому статися: через півстоліття після появи на світ роману «Сестри Річинські» несподівано відкрилося кілька невідомих сторінок із життя його авторки — Ірини Вільде. Сталося це після того, як «УМ» подарувала цей солідно перевиданий твір відомій франківчанці Уляні Скальській до її ювілею. Внучата племінниця Богдана Лепкого, пані Уляна (дівоче прізвище — Головацька, з тих Головацьких, що й один із засновників «Руської трійці») походить із давнього священицького роду. Як і п’ятеро доньок отця Річинського, вона була галицькою попадянкою.

Уже кілька тижнів затверджена Міністерством освіти і науки Концепція літературної освіти непокоїть і вчителів, і школярів, і ЗМІ. То з’являлася інформація про те, що, згідно з документом, російську літературу виведуть в окремий курс, то про те, що зі шкільної програми вилучили Ліну Костенко.

Чого ж чекати учням після затвердження Концепції? Про фальсифікації в МОНі та про «стиснутий» курс української літератури у старших класах «УМ» поспілкувалася з одним із розробників цього документа — завідувачем відділу давньої української літератури Національної академії наук Миколою Матвійовичем Сулимою.

«Тичину важко вкласти в рамки одного якогось напряму чи навіть школи. Він із тих, що самі творять школи... Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа». Ці слова літературознавця Сергія Єфремова могли б стати прологом до літературно–мистецького свята «Біжать світи музичною рікою», що відбувся у Національному музеї літератури України з нагоди 120–річчя поета.

Ювілейний тур арт–гурту «Хор Турецького» розпочався минулого вересня. За рік цей унікальний колектив планує об’їхати півсвіту і навідати своїх прихильників у Росії, країнах СНД, Європі, Америці та Близькому Сході, частину лютого ювіляри присвятили українським шанувальникам. Учора з концертом «20 років. 10 голосів» вони побували у Дніпропетровську, сьогодні співаків вітатиме Донецьк, завтра — Харків, а 10—11 лютого «Хор Турецького» виступить на сцені НП «Україна».

До роботи над фільмом продюсер «Санктуму» Джеймс Камерон залучив свого послідовника Алістера Грігсона, поступившись йому місцем режисера. Головні ролі у картині, яка «вихлюпнулася» на екрани минулого тижня, зіграли Річард Роксбург («Ван Хельсінг»), Різ Уейкфілд, Еліс Паркінсон («Люди Ікс: Початок. Росомаха»), Деніел Уіллі, Крістофер Бейкер («Інтуїція»). Автори сценарію — Джон Гарвін та Ендрю Уайт, з останнім Камерон здійснював не одну океанічну експедицію, тому пристав на пропозицію зняти повнометражну стрічку про власний досвід дослідження печер, який одного разу ледь не став трагічним. «Цей проект концентрується на героях і їхніх переживаннях, — так анонсував свою стрічку Джеймс Камерон. — Я раніше не знімав подібних сюжетів і поставив собі за мету зняти надзвичайно реалістичний трилер про те, що відбувається з людьми в екстремальних ситуаціях».