...На початку фільму хлопчик представляється: його звати Гвідо, йому одинадцять років. А далі починається історія. Гвідо схожий на дівчинку. І з дитинства йому хотілося гратися в ляльки, носити сукні — бути дівчинкою. Звичайно, у школу він ходить одягнений, як хлопчик, — мама боїться, що його дражнитимуть. Утім, цього боїться й він сам. А от на день народження до подружок Гвідо одягається по–дівчачому. І ми стаємо свідками цих гостин, де йому цілком комфортно, а дівчатка зовсім не акцентують, що він не такий, як усі. Гвідо розуміє: таких, як він, — один на тисячу. Але вже знає, що коли виросте, два роки має прожити, як дівчина, аби отримати право на операцію зі зміни статі. Про це йому розповіла мама. Він навіть ім’я собі обрав. Тому наприкінці фільму знов представляється: «Мені одинадцять років, мене звати Ніна».