Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер.

З початком нового року прийнято сподіватися на краще і складати прогнози на наступні 365 днів. Подивившись кілька прем’єр на вітчизняних каналах, ейфорії від новинок глядач не відчув. Й уважне ознайомлення з програмою телепередач на найближче майбуття пророкує йому, здається, не надто багато захоплюючих проектів. Чого точно буде немало в українському телеефірі — адаптованих форматів і російських зірок.

Відомий російський письменник Віктор Пєлєвін недаремно був проігнорований членами журі однієї з тамтешніх поважних премій, які обирали «книжку десятиліття». Не в останню чергу через те, що, видаючи у двотисячних роках мало не по роману щороку, він усе одно залишається співцем дев’яностих. І не лише тому, що найкращі тексти Пєлєвіна на кшталт «Життя комах» або «Чапаєва і пустоти» належать до цього періоду, просто у майбутньому його радянський світогляд мало змінився, незважаючи на «технічні» новинки письма.

Євросоюз ухвалив принципове рішення про запровадження ембарго на імпорт іранської нафти — у межах санкцій проти ядерної програми Тегерана. На офіційному рівні відповідний документ буде затверджено 30 січня, під час саміту міністрів закордонних справ країн Євросоюзу.

З нагоди Різдва Форум дослідницького центру П’ю (США) з питань релігії та суспільного життя опублікував звіт про кількість християн у світі. Згідно з дослідженням, на цей час на планеті налічується 2,18 мільярда послідовників цієї релігії, що становить майже третину населення Землі. При цьому, стверджують експерти центру, «християни настільки розкидані у географічному плані (проживають на територіях більше 200 країн), що жоден континент чи регіон не може беззаперечно вважатися центром глобального християнства».

Швидше б, швидше!.. Катерини, святого апостола Андрія, а тоді Наума (що «наводить на ум»), великомучениці Варвари, Сави («було б тобі не варварити й не савити, а було б тобі мички прясти»), святого Миколи Мирлікійського — охоронця жінок і мандрівників, та ще 22–го — зачаття праведною Ганною пресвятої Богородиці... Швидше проминути–промчати ці куці грудневі дні, коли охляле сонце, завершуючи свій старий цикл, повзає над самим обрієм, уже не даючи поживи всьому живому й безжально збиваючи наші ритми, — і вирватись на простір, на нову живлющу енергію та нове благодатне коло, що вивершиться таїною Купала. Тому–то в цьому грудні маємо стільки свят–забав (а це ж час посту) — аби протистояти темним силам, які так і сунуть зусібіч. А молодюсіньке сонце вже чекає, аби народитись і явити нам свою цілющу силу, й стрепенути–оновити світ — для розквіту, для буяння і плоду, бо такий предвічний закон земного життя.

На маківці головної ялинки Полтави, встановленої на Театральній площі, знову засяяла п’ятикутна червона зірка. Така сама, якою прикрашали ці знакові дерева за радянських часів. Однак, на відміну від мандаринів, згаданий «привіт із совка» для багатьох земляків має гіркий присмак. Адже, попри тривале використання пентаграми багатьма народами світу, в цьому випадку таке «червонозоряне ретро» однозначно асоціюється з одним із символів спочилої в Бозі радянської імперії, що гніздився на її прапорі та гербі.