Після трилогії про джурів козака Швайки Володимир Рутківський, як–то кажуть, прокинувся знаменитим. Відтоді кожний його новий текст рокований на преміальні зауваження. 2011–й задемонстрував це промовисто: лавреат ХІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року»; переможець конкурсу «Книга року ВВС»; претендент на Шевченківську премію. Оскільки на Шевченківку він номінується вдруге, сподіваємося, що здоровий глузд членів Комітету цього разу таки переможе.
Ужгородська письменниця Галина Малик не перестає дивувати. Після відомої трилогії про пригоди дівчинки Алі в різних недоладних світах, після переможних перших і других «Злочинців із паралельного світу», після вуйка Йоя з ужгородського скансену, зрештою, після серії пізнавальних книжечок («Чому я хлопчик?», «Чому я дівчинка?») відома дитяча авторка написала повість–сюр «Абра&кадабра».
«Ви навіть не уявляєте, скільки зараз людей хворіють на гепатити, — розповіла нещодавно мені знайома, яка працює в інфекційному відділенні однієї з черкаських лікарень. — Прийшла днями жіночка, зовсім молода, на п’ятому місяці вагітності. Де та хвороба взялася — уявлення не має, гепатит знайшли під час планового обстеження, обов’язкового для всіх вагітних…». Власне, хворобу й вважають підступною саме через те, що людина довгий час може з нею жити й не підозрювати про свою біду. Через це гепатит ще називають «лагідним убивцею» — хворому нічого не болить і він вважає себе цілком здоровим. Останніми ж роками хвороба набула таких масштабів, що фахівці серйозно забили на сполох. Про сучасний стан розповсюдження вірусних гепатитів В і С в Україні та світовий досвід подолання цих вірусів говорили в один з останніх днів минулого року на міжнародній зустрічі в Києві вітчизняні та зарубіжні медики.
Сеанси музикотерапії запровадили у відділенні інтенсивного виходжування та реабілітації новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні. Десятихвилинні музичні «пігулки» крихітні пацієнти «ковтають» тут тричі на добу: вранці, обідньої пори та перед вечірнім сном. Їхній благотворний вплив на немовлят помітний, як кажуть, неозброєним оком. Занурюючись у гармонію звуків, вони активно реагують на почуте: рухають ручками та ніжками, а потім солодко засинають. Такі «танці» вкрай необхідні малюкам передовсім для розвитку рефлексів, які у недоношених нерідко «загальмовані». Музика стає ще й своєрідним камертоном, що налаштовує наймолодших слухачів на природні біоритми, допомагає їм, образно кажучи, не відстати від життя. Зрештою, її цілющі властивості відомі здавна, тією ж музичною класикою послуговуються не тільки дитячі лікарі.
На сторiнках «України молодої» я вже висловлював свої думки про вибори, писав, як було, як є i як буде... Отже, сталося: пiдтриманий 366 депутатами виборчий закон вiдкриває всi шлюзи для фальсифiкацiї виборiв ще на стадiї формування спискiв кандидатiв у депутати i складу виборчих комiсiй. Чи є вихiд? Є, якщо серед майже 200 партiй знайдуться не корумпованi з мафiозною владою. На мою думку, це партiї Гриценка, Кличка, Наливайченка, Тягнибока. Переконаний, що так думають багато розсудливих i чесних виборцiв...
Для початку зазначимо, що робота нашої комісії не закінчилася після виборів депутатів районної ради 31 жовтня позаминулого року. Вона триватиме п’ять років, аж до наступних виборів, перед якими сформують новий склад комісії. Тож і зараз, скажімо, нам треба забезпечити проведення виборів у окрузі, що залишився без депутата, який трагічно загинув у ДТП. Від громадської роботи ми ніколи не ухилялися, ставилися до неї відповідально.
Безпрецедентний судовий позов до комунальників розглядають у Черкасах. Місцева жителька — 65–річна Тетяна Бойцова — виносила сміття і посунулася на щебені, яким було засипано місце ремонту тепломереж, та зламала ногу в двох місцях. Компенсацію за фізичну та моральну шкоду вона оцінила у 50 тисяч гривень.
З Нікополем Осипа Шора пов’язує тільки те, що він тут народився. Бо після смерті батька, коли був ще зовсім маленьким, мати з ним та його братом переїхала до Одеси. Саме в Південній Пальмірі Осип Шор і досяг своїх найбільших життєвих висот — став інспектором карного розшуку, працював у ЧК, боровся з бандою Япончика. А ще він був чудовим майстром захоплюючих розповідей про свої авантюрні пригоди. Ці оповідки дуже подобалися його другу — письменнику Валентину Катаєву, від якого про походеньки Осипа Шора дізналися Ілля Ільф і Євген Петров. Так з’явився нетлінний образ Остапа Бендера.
