Глобалізм постукав у наше вікно, зайшов у наші двері, лише ми рідко ходимо в гості до глобалізму. Глобалізм — це коли національність не має значення і треба пам’ятати тільки про загальнолюдське, глобалізм проголошує весь світ великим селом, відтак акули в формаліні Деміена Херста, представлені в Києві, нікого не дивують, але не дивує чомусь і те, що українські митці в глобальному світі представлені слабо. На аукціоні Phillips de Pury пару разів продали картини українських художників, про це пишуть вітчизняні ЗМІ уже пару років, бо це виняток, а не правило. У цьому контексті виставка «БОРИС КОСАРЕВ. Харківський модернізм 1915—1931», яка відкрилася 4 грудня в Українському музеї в Нью–Йорку і триватиме до 2 травня 2012 року, — рідкісний випадок мистецького експорту.

Інтрига, яка два місяці висіла разом із роботами двадцяти молодих українських художників у залах PinchukArtCentre, закінчилася розв’язкою: приїхали визнані закордонні авторитети у сфері сучасного мистецтва і вибрали найкращих молодих митців. Їхній вибір стане тавром успіху на іменах Микити Кадана (гран–прі), Жанни Кадирової і Сергія Радкевича (спеціальні премії). Головна інтрига премії PinchukArtCentre полягає не в тому, хто отримає 100 тисяч гривень і можливість стажуватися в майстерні художника, який продається за сотні тисяч доларів, а у співставленні різниці смаків і системи оцінювання українських та західних дилерів, кураторів, директорів музеїв і галерей. Сума оцінок керівника Art Galleries Barbican Кейт Буш (Великобританія), директора Palais de Tokyo Марка Олів’є Валера (Франція), професорки Московської школи фотографії та мультимедіа імені А. Родченко Катерини Дьоготь (Росія), художників Олафура Еліассона (Данія) і Павла Макова (Україна), співдиректора Serpentine Gallery Ханса Ульрiха Обріста (Великобританія), генерального директора PinchukArtCentre Екхарда Шнайдера цього разу великою мірою збіглася з оцінками українських арт–критиків.

Питання, як зекономити на опаленні, актуальне для нашої сім’ї, адже ми живемо в старому приватному будинку під Києвом. Наші 80 квадратних метрів під час опалювального сезону «з’їдають» близько 500 гривень на місяць за газ та близько 100 — за електроенергію. Тож ми з чоловіком, порадившись зі спеціалістами, розробили план, як мінімізувати витрату газу й не замерзнути при цьому взимку.

Якщо ваше помешкання — міська квартира без сучасних склопакетів, найперше, що варто утеплити, — вікна. Про традиційне забивання щілин поролоном і ватою знають усі. Зверху їх заклеюємо широким малярним скотчем, а ще краще — смужками з натуральної тканини шириною десь 5 см, які попередньо змочуємо у воді, а потім ретельно намазуємо господарським милом. Якщо є невеликі щілини чи тріщини у віконних рамах, їх можна залити розплавленим парафіном. (Звичайну свічку поставте на водяну баню, потім рідкий воск швидко наберіть у поршневу основу одноразового шприца і зробіть «операцію»).

Багаті люди зазвичай тому й мають гроші, що економні (наших скоробагатьків це не стосується). Тому податки платити дуже не люблять і всіляко цієї неприємної місії уникають. Не стала винятком із цього правила й німецька топ–модель Надя Ауерманн. Днями суд Берліна засудив її до виплати штрафу в розмірі 90 тисяч євро — за те, що не ділилася з державою своїми заробітками. Як повідомляє «Зюддойче цайтунг», ідеться про період із 1999 по 2002 рік, коли Надя жила в Берліні, але жодної копійки податків із її прибутків до бюджету не надійшло.

Пригадується, коли на весь континент надимів ісландський вулкан і було скасовано більшість авіарейсів, таксисти в Москві пропонували поїздку в Західну Європу за ціною від тисячі євро й більше. Але то була справді надзвичайна ситуація. А ось одна мешканка Лондона днями найняла водія таксі, аби він з’їздив із британської столиці аж в іспанську. Потреба була банальною — привезти з Мадрида... собаку.

У пластичних хірургів з’явилися нові послуги для політиків. Чесне обличчя — $100 тис., порядне обличчя — $200 тис.

Людство може захлинутися в пластиковому смітті — матеріалі, який так само, як і радіаційні компоненти, роз­кладається у ґрунті тисячоліттями. Розумна і більш далекоглядна частина світу вже почала боротьбу. Про запровадження системи для заохочення громадян здавати пляшки з–під випитої коли чи соку дискутують нині у Польщі.

Щоб не труїти пацюків у будинках і не ремонтувати внутрішні контейнери для збору сміття, харків’ян змусять виносити побутові відходи одразу на вулицю. Цю новину озвучив городянам директор Департаменту житлового господарства міськвиконкому Роман Нехорошков. «Багато сміттєпроводів знаходяться у технічно зношеному і несправному стані, — пояснив причину такого рішення управлінець. — Ми почали їх заварювати, щоб покращити санітарний стан усередині житлових будинків. У такий спосіб прагнемо позбутися гризунів, комах, а також сміття, що розноситься у під’їздах».

Близько тисячі людей, якi так чи інакше постраждали від Чорнобильської трагедії, зібралося вчора, в День вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, під стінами Будинку уряду. Вони мали намір не стільки мітингувати, скільки передати можновладцям свою «Резолюцію всеукраїнського чорнобильського руху — ультиматум», в якому наголошують на тому, що влада має виконувати свої обіцянки та рішення судів.