Обшук у квартирі Юрія Луценка викликав учора пожвавлення в кулуарах Верховної Ради. Ще до початку засідання, готуючись «прокотити» Володимира Огризка, представники «антикризової» коаліції активно цікавилися у журналістів подробицями. Дехто чи то за інерцією, чи то висловлюючи таємні побажання, називав подію «арештом Луценка».

Ніяких адвокатів, журналістів i навіть народних депутатів! Підстава для обшуку — рішення суду! Якого? Не скажу! — приблизно у такій атмосфері повного правового безміру розпочався обшук у квартирi екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Слідчі поводилися, немов справжні господарі, намагалися заборонити господарю спілкуватися з пресою, не відповідали на запитання народних депутатів, грубо порушуючи чинне законодавство. А ще дуже нервували через те, що все «шоу» з обшуком знімав на камеру нашоукраїнець Давид Жванія.
Так Різницька почала втілювати в життя попередні прогнози самого лідера «Народної самооборони» щодо намагання нейтралізувати його роль у громадському русі, що набирає сили. Вже на 16.00 учора пана Луценка було викликано на допит до Генпрокуратури.

Дворічної давнини конфлікт із «Україною молодою» (який, до речі, був розв'язаний у Верховному Суді на нашу користь) Степан Гавриш, тоді — представник у ЦВК кандидата в президенти Віктора Януковича, називає «непорозумінням». «Непорозуміння» виникло на грунті «біг-мордів», як газета найменувала рекламні щити Януковича. За інших обставин розмова кореспондента «УМ» iз паном Гавришем могла й не відбутися. Але газета тоді перемогла, Помаранчева революція — також, команда Януковича встигла перегрупуватися й повернутися до влади. Екс-нардеп Степан Гавриш також не випав із суспільно-політичного життя — тепер він член Вищої ради юстиції. Органу, що контролює суди, а отже — і дотримання законності в усій державі...

Україна — не Росія, Ющенко — не Янукович. Це давно збагнули у Євросоюзі. Тому візит українського Президента до Брюсселя пройшов компліментарно. Так, що заступник голови секретаріату Президента Олександр Чалий, котрий супроводжував Віктора Ющенка у поїздці до столиці ЄС, назвав візит «новим європейським проривом». Епітет цей, певно, занадто сміливий, втім візит і справді можна оцінити як успішний, особливо з огляду на внутрішньоукраїнські політичні проблеми. Чільні представники об'єднаної Європи, зокрема керівник зовнішньополітичного напрямку ЄС Хав'єр Солана та президент Європарламенту Ханс-Герт Поттерінг, засвідчили свою підтримку Президентові Ющенку.

Домовленості президентів України Віктора Ющенка та Польщі Леха Качинського про продовження добудови нафтогону від Одеси до Плоцька, які були досягнуті під час їхньої зустрічі 7 березня, залежатимуть від рішення ще одного саміту — енергетичного, який заплановано на травень у Варшаві. У травневому саміті візьмуть участь глави держав, зацікавлених у реалізації проекту «Одеса—Броди» для транспортування каспійської нафти в Європу, — Казахстану, Азербайджану, Грузії, Польщі й України.

У нинішньої парламентської коаліції є два чинники нестабільності, говорить колишній представник Президента в парламенті, а зараз просто народний депутат із «Нашої України» Юрій Ключковський. Перший чинник — це комуністи, які в усьому підконтрольні Москві. Другий — соціалісти (вони також можуть вийти з гри, яку затіяли спільно з «Регіонами», але з власних причин). Якщо нинішня коаліція розпадеться — в політичній історії України почнеться новий етап. Якщо ні — теж не все втрачено, адже у президентських сил залишається козир у вигляді Конституційного Суду, якому ще належить прийняти рішення з приводу того, чи легітимно сформований цей Кабмін. Щоправда, свою відданість закону судді поки що не мали нагоди довести. Словом, надії на краще є, але вони мали б чимось реальним підкріплюватися...

Можемо констатувати, що в Україні 1 квітня вже настало. Принаймні в тій Україні, яка ще цікавиться політикою. Але водночас мусимо усвідомлювати, що це 1 квітня за певних обставин дуже легко може перетворитися на 7 листопада. З усіма належними результатами.
Отже: у Верховній Раді в цю п'ятницю було заплановано зареєструвати законопроект стосовно проведення 30 вересня дострокових парламентських і президентських виборів. Про це повідомив заступник голови фракції Партії регіонів і віднедавна один з її «золотих голосів» Василь Кисельов. Він вважає, що Президент Віктор Ющенко може підтримати подібний законопроект, і що можливе об'єднання позачергових парламентських виборів із президентськими: «Чому ні? Це ми вже проходили. Якщо він справжній Президент і хоче спокою в державі, то підтримає нашу ініціативу так само, як у 1994 році». Маються на увазі Леонід Кравчук і вибори того року.
Кисельов також не виключив, що документ про проведення дострокових виборів може бути проголосований як постанова Верховної Ради, на яку, як відомо, Президент не може накласти вето.

Минуло cто днів відтоді, як черкащани обрали міським головою Сергія Одарича. За рівнем напруги та застосування брудних технологій «перегони» за мерське крісло в цьому обласному центрі поступаються хіба що кіровоградським. Упродовж 2006 року мера Черкас обирали тричі. Щоразу фаворитом був Сергій Одарич, тепер — бізнесмен, а раніше — один із лідерів партії «Яблуко», ще раніше — Народного руху України, керівник виборчих кампаній Демблоку України (в 1990 році) та кандидата в президенти В'ячеслава Чорновола (1991). Не допустити БЮТівця Одарича до стерна намагалося інше крило черкаського відділення Блоку Тимошенко. Однак, попри роботу з суддями й тервиборчкомом, 40-річний підприємець таки виграв і почав діяльність на посаді мера. Йому знову вставляють палиці в колеса ті ж «напівБЮТівці» з групи Богдана Губського, і знову Одарич бореться. Власкор «УМ» розмовляє з мером про його перші кроки на посадi та подальші плани.

«Щербань усіляко ховався від правосуддя, втік від нього аж за океан, розшукувався Інтерполом. Тож узявши підозрюваного у кримінальних злочинах на поруки, народні депутати, очевидно, добре усвідомлюють всі можливі правові та репутаційні наслідки такого кроку» — ці слова Президент Віктор Ющенко сказав ще чотири місяці тому, одразу після нахабно-тріумфального повернення екс-«губернатора» Сумщини. Тоді Щербаня арештували в Борисполі, а вже в Головному слідчому управлінні Генпрокуратури звільнили — взяли на поруки нардепи із Партії регіонів Ян Табачник, Євген Геллер, Михайло Мироненко.
Минула зима, i слідство поставило у справі Щербаня жирну крапку. Ні, воно не спромоглося кваліфіковано довести обгрунтованість звинувачень й передати справу до суду, а навпаки — зробило Щербаня «білим i пухнастим». На Різницькій таки тримають ніс по вітру...
«Слідчий Головного слідчого управління Генпрокуратури не встановив складу злочину у справі, яку було порушено проти колишнього голови Сумської облдержадміністрації Володимира Щербаня. Слідчим було виконано значну кількість оперативних і технічних дій, і слідчий прийняв рішення, що в діях Щербаня немає злочину, а тому справа має бути закрита», — це вже слова Генпрокурора Олександра Медведька, сказані позавчора. Німа сцена. Нестримні аплодисменти «антикризовиків».
Тож у якій площині керівнивництво ГПУ розглядало цю справу на останньому етапі: в юридичній чи політичній? Спробуємо з'ясувати, згадавши хроніку майже дворічної «Одіссеї» Щербаня.

Керівник парламентської фракції «Нашої України» В'ячеслав Кириленко вважає, що тільки об'єднавшись, національно-демократичні сили можуть зупинити антиконституційний переворот і тотальну узурпацію влади, затіяні Кабміном та «більшовиками» з Верховної Ради. Першим у списку майбутніх соратників він називає Блок Тимошенко. На думку пана Кириленка, угода «НУ» і БЮТ про спільну опозиційну діяльність є гарантією того, що в майбутньому ганьба з подоланням вето Президента більше ніколи не повториться. А відтак — узурпаторські настрої правлячої коаліції підуть на спад.