Дострокові вибори: дурнуватий жарт чи прелюдія перевороту?

      Можемо констатувати, що в Україні 1 квітня вже настало. Принаймні в тій Україні, яка ще цікавиться політикою. Але водночас мусимо усвідомлювати, що це 1 квітня за певних обставин дуже легко може перетворитися на 7 листопада. З усіма належними результатами.

      Отже: у Верховній Раді в цю п'ятницю було заплановано зареєструвати законопроект стосовно проведення 30 вересня дострокових парламентських і президентських виборів. Про це повідомив заступник голови фракції Партії регіонів і віднедавна один з її «золотих голосів» Василь Кисельов. Він вважає, що Президент Віктор Ющенко може підтримати подібний законопроект, і що можливе об'єднання позачергових парламентських виборів із президентськими: «Чому ні? Це ми вже проходили. Якщо він справжній Президент і хоче спокою в державі, то підтримає нашу ініціативу так само, як у 1994 році». Маються на увазі Леонід Кравчук і вибори того року.

      Кисельов також не виключив, що документ про проведення дострокових виборів може бути проголосований як постанова Верховної Ради, на яку, як відомо, Президент  не може  накласти вето.

Парламент узагалі не має повноважень для призначення позачергових виборів самого себе

      Першою реакцією на цю ініціативу був гомеричний регіт деяких політиків, обізнаних із правовими нормами, як-от Юрія Ключковського. «Нашоукраїнець» зауважив, що такий законопроект абсолютно суперечить Конституції та законодавству.

      Це справді так.

      Стаття 77 Основного закону передбачає, зокрема: «Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом».

      А стаття 106 формулює: «Президент України: ...7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією».

      Як бачимо, парламент узагалі не має повноважень для призначення позачергових виборів самого себе — рішення ухвалює глава держави.

      Ба більше: потрібне ще й рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, яке теж не лежить у сфері її компетенції.

      Та ж сама стаття 106, пункт 8 засвідчує, що Президент «припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією».

      Які ж це випадки?

      Їх описує стаття 90 Конституції: «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

      1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

      2) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

      3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

      Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді».

      Фактично те саме дублює Закон про вибори народних депутатів у статті 14, пункт 3: «Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України».

І Президента вони теж не переоберуть

      Що ж стосується глави держави, то маємо статтю 108 Конституції: «Повноваження Президента України припиняються достроково в разі:

      1) відставки;

      2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

      3) усунення з поста в порядку імпічменту;

      4) смерті».

      Закон про вибори Президента України не суперечить Основному закону, де читаємо: «Стаття 15. Види виборів Президента України

      ...3. Позачергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України.

      Стаття 16. Порядок призначення виборів Президента України

      1. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову.

      2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення чергових або позачергових виборів Президента України з підстав, визначених Конституцією України та цим Законом».

      Відтак зрозуміло, що жоден закон про дострокові вибори Президента та Верховної Ради 30 вересня, навіть ухвалений 450 голосами депутатів, не матиме юридичної сили.

      І навіть якщо Віктор Ющенко його підпише, сили цей закон не матиме, обрані на його підставі органи влади будуть нелегітимними, відтак кожен громадянин матиме право взяти дрюк чи щось більш вагоме і зробити з узурпаторами все, що йому заманеться.

Навіщо Партія регіонів розпочинає цей цирк

      Навіщо ж Партія регіонів розпочинає цей цирк, виставляючи себе збіговиськом невігласів?

      Можливо, її керівництво, спираючись на соціологічні дані, що засвідчують беззаперечне лідерство ПР та помітне зростання рейтингу союзної їй КПУ (а разом це близько 40% виборців) справді хоче сформувати нову Верховну Раду, де до оновленої «антикризової» коаліції вже не треба буде залучати капосних соціалістів, котрі, як у випадку із законом про визнання Голодомору геноцидом українського народу, вставлятимуть палицi в колеса урядові?

      Такий варіант розвитку подій цілком вкладається у практику парламентаризму, хоча реалізовувати його слід іншим шляхом: розформувати владну коаліцію, запобігти створенню нової, а потім дочекатися президентської ініціативи з розпуску Верховної Ради та проведення виборів.

      Є й інший шлях: усім депутатам від ПР і КПУ скласти депутатські повноваження, а потім це ж саме зробити наступним за чергою списочникам від цих партій.

      Отож виникає суперечність зі статтею 82 Основного закону, оскільки з'ясовується, що відсутні 2/3 від конституційного складу парламенту, а це робить легітимність Верховної Ради сумнівною.

      Чи, скажімо, всі депутати ПР та КПУ — а саме ці політичні сили зацікавлені в дострокових виборах, щоб поліпшити своє представництво, — заявлять, що виходять зі своїх фракцій, що повинно автоматично, згідно зі статтею 81 Конституції, тягнути позбавлення депутатських мандатів.

      І так далі — шляхи можуть бути різні, але результат один: Президент, і саме він, ухвалює рішення про дострокові вибори, а далі все відбувається за демократичними принципами, у правовому полі...

      Ініціатива ж Василя Кисельова, як бачимо, спрямована зовсім на інше: на демонстративне заперечення чинних Конституції та законодавства, на ствердження права владної коаліції робити все, що їй заманеться, порушуючи нею ж встановлені правила гри, — згадаємо, хто підтримував політреформу і чому вона з'явилася на світ.

Партія регіонів схиляється до тоталітарної практики

      Ось тут і маємо точку переходу першого квітня у 7 листопада.

      Згадаймо, що саме Ульянов-Ленін, творець тоталітарної держави, не раз наголошував: пролетарська диктатура тим і відрізняється від інших форм владарювання, що порушує у разі потреби будь-які закони, в тому числі встановлені нею самою.

      Ну і яка в цьому плані різниця між Партією регіонів та РКП(б), крім назви?

      Сам факт ініціативи заступника голови партійної фракції Кисельова засвідчує, що ця партія схиляється до тоталітарної практики, попри різноманітну ідеологічну балаканину, якою ця практика супроводжується.

      Якщо хто забув, більшовики здобували владу під гаслами 8-годинного робочого дня, права націй на самовизначення, свободи слова, загального виборчого права, максимально широкої демократії та справедливості, словом — «покращення вашого життя вже сьогодні!».

      Якщо ж законопроект дійсно буде зареєстрований, тим більше, поставлений на розгляд і підтриманий більшістю Верховної Ради, — це означатиме, що ми вже маємо тоталітарну владу.

      А таку владу ще ніде і нікому не вдавалося змінити за допомогою інституційних методів, тобто виборів та кампанії у мас-медіа.

      Можливо, саме це й ставить ПР на меті — продемонструвати своє право сили на противагу силі права, як воно б належало в демократичній державі?

      Проголосувати закон, сформувати свою ЦВК, провести свої вибори, хай їх бойкотують опозиціонери, і потім сформувати свою систему влади, знизу догори, без тих, хто вставляє палицi у колеса?

      Тим, хто вважає подібні припущення фантастикою, хочу нагадати, що аналогічний сценарій уже був реалізований у Білорусі. Тільки й різниці, що там за допомогою подібних ходів абсолютну владу у своїх руках концентрував президент, а не прем'єр, і що за Лукашенком не стояла формалізована «партія влади».

      Утім можливий й суто «український» (чи, точніше, чекістсько-український) варіант: Рада голосує за закон, Тарас Чорновіл та Ганна Герман розповідають про його легітимність, уряд починає втілювати закон у життя, йде підготовка до виборів, Конституційний Суд тим чи іншим робом паралізують...

      Опозиція протестує, але на неї не зважають, Президент у силу свого характеру не наважується вжити єдиноможливі в подібній ситуації заходи, пов'язані з його статусом Верховного Головнокомандувача...

      У країні виникає двовладдя, робиться спроба бойкоту виборів, але «урядова» ЦВК подає «справну цифру», починається розкол України за регіональним принципом...

      І тоді в ім'я «порядку» і «стабільності» влада поборює «неправильні» регіони та недобитих «українських націоналістів».

      І, нарешті, встановлюються тиша і гармонія, котрі, як писав ще Олександр Герцен, неможливі в демократичних республіках, але органічно притаманні цвинтарям і деспотіям, які, власне, також є кладовищами — людських сподівань на свободу і краще життя.

      Відтак 30 вересня стає державним святом — Днем великої «регіональної» революції, а Василю Кисельову споруджують пам'ятник за життя поряд із Грушевським.

      Фантастика? Хіба що останнє. І тільки тому, що не в чекістських правилах возвеличувати за життя «відпрацьований матеріал» і дозволяти базікати тим, хто вже виконав свою місію.

      А тому там буде пам'ятник Ющенкові. За те, що не наважився запобігти цій «революції».

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ,

кандидат філософських наук

(передрук із сайту «Українська правда»).

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Президент України Віктор Ющенко

розцінює заяви про дострокові президентські й парламентські вибори як шантаж, провокацію і психологічний тиск. Про це він заявив, перебуваючи у Тбілісі. За словами глави держави, кожна ініціатива має грунтуватись на законі, а процедура оголошення президентських і парламентських виборів чітко виписана в Конституції, тому Президент навіть не хоче на цьому зупинятися. Ющенко називає дострокові вибори «дорогою в нікуди». На його думку, не варто очікувати, що такі вибори змінять ситуацію в країні. Президент закликав політичні сили до діалогу.

Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович

заявив, що проблема проведення одночасних президентських і парламентських виборів має уже не так правовий, як політичний характер, і дискусії за участю кількох найвпливовіших політичних сил погрожують перетворитись на політичну війну. Таку думку він висловив на зустрічі з послом Фінляндії в Україні Лаурою Рейніля. Давидович каже, що дострокові вибори не врегульовані законодавчо. З правової точки зору, провести протягом найближчих кількох місяців позачергові вибори, а тим більше одночасно вибори ВР і Президента, надзвичайно важко, бо чинна законодавча база щодо них не кореспондується між собою. Для одночасного проведення двох видів позачергових виборів необхідно прийняти абсолютно новий закон, що за нинішніх умов, на думку глави, здійснити дуже складно. Також слід мати на увазі, що в разі оголошення позачергових виборів парламент припиняє роботу в сесійному режимі, і жодних змін до закону внести просто не вдасться.

Заступник Голови Верховної Ради від опозиції Микола Томенко

висловив сумнів, що парламент розглядатиме питання про проведення одночасних дострокових виборів Президента і ВР. «Для мене очевидно, що цей документ не буде голосуватися, але так само очевидно, що Партія регіонів шукає більш наступальну логіку гри, щоб не демонструвати, ніби вони бояться дострокових виборів», — зазначив Томенко.