У Миколаївському зоопарку цієї весни — справжній бебі-бум. І перше, чим хваляться тут — пташенята дрохви, яких фахівцям із Миколаївського зоопарку вдалося отримати вперше у світі, адже досі ця полохлива птиця в неволі не розмножувалася.

Покровителем нового 2014 року, згідно зі східним календарем, буде Синій Дерев’яний Кінь. Для українців прудконогий скакун завжди був символом сім’ї та добробуту. Адже кінь — це відомий персонаж багатьох улюблених з дитинства казок, а професія коваля, який виготовляв підкови, завжди вважалася трохи магічною.

Уже зовсім скоро настане 2014 рік і його повелитель — Синій Дерев’яний Кінь — стане повноправним господарем у домівках українців. І хоча у свої права він, згідно зі східним календарем, вступить лише 10 лютого, задобрювати повелителя року варто починати вже в ніч з 31 грудня на 1 січня.

У Донецьку урочисто відкрили притулок для бездомних тварин, обладнаний за всіма західними стандартами. На території в півтора гектара розташувалися вольєри на тисячу тимчасових мешканців (здебільшого то бродячi собаки, спіймані комунальниками на вулицях), а також майданчики для вигулу, кухня, ветеринарний блок, адміністративна споруда для персоналу в три десятки фахівців.

На киян та гостей столиці знову чекають в Національному цирку України. Як завжди, кожен новий сезон презентує щось новеньке. Цього разу — це яскраве сплетіння східних мотивів перемішане із колоритним вибухом майстерності ілюзії.

Мікроавтобус повільно пробирається вгору звивистою та розмитою карпатською дорогою. «Цей центр створено для ведмедів, а не для туристів, — пояснює фахівець прес–служби Національного природного парку «Синевир» Марія Шетеля. — Тому про асфальтовану дорогу наразі не йдеться. Тим більше що напіввільні умови утримання клишоногих тут максимально наближені до їхнього природного середовища». Уже за кілька хвилин переконуємося у правоті цих слів: на галявині посеред струнких смерек та щедрих плантацій чорниці і малини розкинувся ведмежий притулок. Територію центру хоча й огоро­джено на площі у 12 гектарів, але ведмеді почуваються тут украй вільно. З тісними клітками, у яких вони перебували ще донедавна, розважаючи відвідувачів придорожніх ресторанів, звісно ж, не порівняти. На відміну від важкого минулого, яке довелося пережити цим тваринам, тут їм гарантований великий простір, санітарне, ветеринарне і харчове забезпечення.

Навіть не кожному американському байбаку­синоптику, що прогнозують погоду вже не одне століття, пощастило мати в якості власного хранителя доктора біологічних наук. Водночас високий науковий ступінь і тривала природоохоронна кар’єра не дозволяють пану Токарському сприймати започатковане дев’ять років тому свято як легку забаву. Тобто щоразу в другий день лютого, коли журналісти з’їжджаються до Тимка послухати черговий прогноз на весну, вчений з несвятковими нотками в голосі нагадує суспільству ще й про негаразди самих слобідських синоптиків. Наразі ці симпатичні тваринки перебувають на межі повного зникнення. Але врятувати їх можна, і вчені навіть знають як. Своїми ідеями з цього приводу з «УМ» поділився незмінний хранитель харківських віщунів, доктор біологічних наук, професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Віктор Токарський.

Листування між австрійськими екологами та харківськими чиновниками триває вже більше півроку, проте сторони так і не знайшли прийнятні варіанти співпраці. Згладити гострі кути непростого діалогу до Харкова днями особисто приїздив керівник організації «Чотири лапи» в Україні Амір Халіль.

Мало хто з львів’ян увечері звертає увагу на кажанів. Ще менше знає, що кажанів у Львові аж 18 видів. Тим паче мало хто з містян ними захоплюється. А дарма, адже рукокрилі — дуже цікаві і симпатичні створіння. Львівських кажанів уже другий рік поспіль вивчає молодий науковець Ігор Івашків. Учений є аспірантом Інституту екології Карпат НАН України і вже другий рік займається дослідженнями рукокрилих на території міста Львів та й загалом на заході України.

Для них це, напевне, все ж гра, бажання сподобатися людині чи просто виявити свою приязнь до неї. Варто подивитися лише, як собаки виконують вправи на слухняність і віддано дивляться на господаря: «Все вірно? Я тебе не підвів?». У реальності ці навички дотримання правил перетворюються в гру значно вагомішу, часом — між життям і смертю. І щоб перемогло життя, вирішальними стають їхня мотивація, їхнє уміння виконувати команду, їхнiй дивовижний нюх. А ще — взаєморозуміння між собакою і людиною. П’ятнадцять команд із одинадцяти країн світу демонстрували це порозуміння на XVIII чемпіонаті кінологів–рятувальників, що завершився в Ромнах. Такі змагання в Україні проводяться вперше. Не відбувалися подібні й у країнах СНД.

Чемпіонат став можливим завдяки здобуткам Другого Спеціального регіонального центру швидкого реагування МНС. Роменські кінологи довели, що рівень їхньої роботи справді міжнародний. Утім, щоб світові змагання відбулися, довелося доводити не лише це.