...Надцятий подвиг донецького «Геракла»

До Дня фізичної культури та спорту, що відзначали в суботу, відомий богатир з міста Комсомольськ Старобешівського району Дмитро Халаджі встановив свій черговий силовий рекорд. У Донецьку на площі імені Леніна силач неабияк потішивши численних глядачів, підняв і утримував дванадцять з половиною секунд сталеву трубу з кількома гирями всередині. Загальна вага дещо незвичного спортивного снаряда — 1022 кілограми. >>

Незіпсоване повітря

У залах очікування головного аеропорту країни курці й ті, хто не палить, тепер «мирно співіснуватимуть». При цьому першим не доведеться ховатися від других в окремих задимлених «курилках». Тютюнова компанія JTI подарувала аеропорту 14 компактних пересувних станцій для поглинання тютюнового диму й очищення від нього повітря. >>

Посадка на смерть

Першоджерелом інформації, в якій ішлося про авіакатастрофу вантажного літака АН–12 у Конго, стало Міністерство закордонних справ Російської Федерації. «Внаслідок катастрофи загинуло четверо людей — двоє громадян України і двоє громадян Грузії», — заявив заступник директора департаменту інформації друку МЗС РФ Борис Малахов. А також додав, що у зв’язку з відсутністю в цій державі українського диппредставництва російське посольство в Кіншасі готове надати всіляке консульське сприяння нашій державі. >>

Цілком таємно

Мало кому відомо, що без урахування матеріалів, які надаються воєнною розвідкою, в Україні не ухвалюється жодне рішення у військово–політичній та інших сферах. Робота «островитян» (так вітчизняних розвідників називають через те, що Головне управління розвідки Міноборони розташоване в столиці на Рибальському півострові), часто є непомітною. Так само без зайвого пафосу днями в Центральному будинку офіцерів ЗСУ вони відсвяткували й 15–ту річницю створення воєнної розвідки України. >>

Три трупи на «Кордоні»

Конфлікт, що виник внаслідок відстоювання права на власність місцевого магазину, 49–річний підприємець із Сніжного взявся вирішити за допомогою зброї. За результатами попереднього розслідування, того ранку опоненти ще раз «перетирали» ситуацію в тутешньому кафе «Кордон». Біля нього й розігралася трагедія, в результаті якої загинули троє людей. >>

Митрополит Тукальський повернувся в Чигирин

В славному Чигирині стало на одну визначну пам’ятку більше: тут, під Богдановою горою, навпроти відбудованої цього літа церкви Петра і Павла, у повний зріст постав митрополит Київський Йосиф Нелюбович — Тукальський. Його резиденція чотири століття тому містилася у Чигирині, і за переказами саме в цій церкві митрополита поховали після смерті. >>

Здрастуйте, я Ларіосик. Із Житомира

Ларіосика ніхто б не пам’ятав, якби не Сергій Іванов, «Кузнєчик» із фільму «У бій ідуть одні «старики», котрий зумів заяскравити цього досить сірого, хоч надзвичайно милого персонажа булгаковського роману «Біла гвардія». У радянській стрічці Володимира Басова, яка — данина комуністичним обмеженням — називалася інакше, «не крамольно» — «Дні Турбіних» і полюбилася глядачеві, Іванов зворушливо й трепетно зіграв Ларіосика, юнака, який прибув до Турбіних у Київ із голодного Житомира, протремтівши одинадцять днів під бомбами в санітарному поїзді. >>

«Родіна» за «Постріл у спину»

Якщо це станеться, то й так періодично перевантажений малими архітектурними формами майданчик перед кінотеатром «Сімферополь» має всі шанси з часом перетворитись на такий собі скульптурний парад антагонізмів. Річ у тім, що декілька років тому з ініціативи меджлісу кримсько–татарського народу тут уже встановили на гранітному постаменті бюст відомому радянському дисидента генералу Петру Григоренку. Так репатріанти, всупереч волі міськради тодішнього «червоного» скликанння, вшанували пам’ять людини, яка в шістдесяті роки публічно виступила за відновлення прав депортованого народу. Проросійські організації тоді відреагували на це, власне кажучи, прогнозовано — намагались буквально поруч, за сім–вісім метрів ліворуч, застовпити місце для пам’ятника цариці Катерині ІІ. Проте відразу наштовхнулись на дружний спротив тих же меджлісовських активістів та їхніх спільників із КУН, НРУ й інших правих партій. А відтак їхня ініціатива відклалася до «кращих» часів. >>

Органи на Ізраїль

Не вщухає скандал навколо незаконної пересадки людських органів, яка, імовірно, відбувалася у нашій державі. Принаймні про це не втомлюються стверджувати правоохоронні органи Ізраїлю, громадяни якої причетні до донорських махінацій. Днями тамтешня прокуратура заявила, що долучила до справи довідки наших регіональних лікарень, які засвідчують факти операцій із пересадки донорських органів в Україні. Під час засідання також йшлося про обрання запобіжного заходу щодо основних фігурантів справи — Мухаммада Джата та Хассана Захалке, повідомляє радіо «Німецька хвиля». Перший нині проходить нервово–психічну перевірку. А захист Захалке домагається визначення для нього як запобіжного заходу — домашній арешт, мотивуючи це тим, що підзахисний не був ключовою фігурою у резонансній справі. >>

Прощання з останнім командиром

Із його смертю відходить ціла епоха. Він так і не дочекався від України, за незалежність і саме існування якої склали голови його побратими, щоб їхній подвиг був якщо не достойно вшанований, то бодай визнаний на офіційному рівні. Кук відійшов, не доживши чотирьох місяців до свого 95–річчя. Помер він у неділю. До останнього дня пан Василь зберігав гострий розум і добру пам’ять: охоче спілкувався із журналістами, користувався інтернетом, відповідаючи на запитання щодо історії ОУН–УПА, писав книги, був членом Головної булави Всеукраїнського братства ОУН–УПА, головою наукового відділу Братства ОУН–УПА.. Усі, хто з ним спілкувався, відзначали доброзичливість і привітність генерал–хоружого УПА, хоча багато з того, що міг би, він так і не розповів — не любив вдаватися в подробиці.
Кук був останнім із когорти тих легендарних постатей, чиї імена змушують частіше битися серце кожного справжнього патріота України: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. І хоч деякі запитання до «білих плям» в історії останнього головнокомандувача УПА так і залишилися без відповіді, сьогодні все це, мабуть, уже неважливо. Хай буде пухом йому рідна земля. Василя Кука ховатимуть сьогодні — як він і заповідав, на батьківщині, в селі Красне Буського району Львівської області. >>

Другий мільйон

Блокові «Наша Україна — Народна самооборона» вдалося зібрати два мільйони підписів за скасування депутатської недоторканності. Знаменний автограф було поставлено в Чернівцях. Він належав викладачеві Буковинського державного медичного університету Ігореві Олійнику. >>

Рух до повноліття

Народний рух України відзначає своє «повноліття»: 8 вересня виповнилося 18 років з дня заснування цієї «політичної сили, діяльність якої зіграла вирішальну роль у зламі більшовицького режиму та відновленні державної незалежності України». Як наголошує у своєму привітанні голова НРУ Борис Тарасюк, сьогодні партія «вступає у новий етап свого розвитку». Нагадаємо, що згідно з угодою про створення блоку «Наша Україна — Народна самооборона», усі сили, які до нього входять, зрештою зіллються в єдину партію. На думку Тарасюка, саме «позиція та діяльність НРУ у відстоюванні українського громадянина та національних інтересів стала каталізатором об’єднання усіх національно–демократичних партій в єдину політичну силу». >>

Старовір із кріслом

За три тижні до дострокових виборів Олександр Мороз знову взявся за реанімацію Верховної Ради V скликання. Він звернувся до Центрвиборчкому з проханням поінформувати, чи завершено судовий розгляд спорів щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів від блоків Юлії Тимошенко та «Наша Україна». >>

Масовка для Мороза

Під час позавчорашнього візиту до Полтави лідеру соціалістів Олександру Морозу доводилося «поправляти» журналістів, які називали його Головою Верховної Ради V скликання. Мовляв, так треба іменувати спікерську посаду тільки після того, як парламент нинішнього скликання припинить свої повноваження, а зараз же він працює... І навіть обов’язково збереться на ще одне пленарне засідання — за словами Сан Санича, «в районі 20—21–го числа», щоб розглянути представлений урядом бюджет на наступний рік і водночас «забити ще один кілок у ту аферу, яка затівається». >>

Кінець «фарту» Блохіна

Осінь 2005–го стала для українського футболу по–справжньому золотою. Тоді нічия в Тбілісі вивела нашу національну команду до фінальної частини чемпіонату світу — першого в її історії. Два дні тому цей самий рахунок 1:1 фактично поставив хрест на надіях «синьо–жовтих» побачити збірну, знову ж таки вперше, на чемпіонаті Європи–2008. Олег Блохін кінець свого «фарту» сприйняв роз–дратовано... >>

Про свободу слова й табло

Напередодні відльоту збірної України до Тбілісі в журналістських колах швидко поширилася інформація, що на найближчі чотири дні — до завершення матчу з Італією — наші футболісти відмовилися від спілкування з пресою. Звісно, виглядає цей крок не надто приємним — у цивілізованому світі подібні заходи поодинокі і застосовують їх лише у крайніх випадках. Але ми встигли звикнути до вибриків наших привілейованих спортсменів й були готові сприйняти черговий і цього разу. Головне — аби такі заходи допомогли команді та її керманичу, а ми вже стерпимо. Але сталося все з точністю до навпаки: тількино запровадили «карантин», фарт Блохіна скінчився. Той, хто читав книжку бразильського письменника Пауло Коельо «Алхімік», одразу б побачив у цьому знак: значить, щось зроблено не так. >>

А панночки з характером...

Після двох поразок у додатковому кваліфікаційному відборі на чемпіонат Європи наша жіноча команда не залишила собі інших варіантів, крім перемог у двох наступних поєдинках. Звісно, якщо вона хоче потрапити до фінальної частини головного континентального форуму. Але навіть за умови двох виграшів доля збірної України перебуватиме в чужих руках: аби ми могли претендувати на перше місце, шведки мусять виграти у словачок. >>

Шпигунські пристрасті

Сезон «королівських перегонів» сягає свого апогею. І не лише в сенсі спортивної інтриги. Минулого тижня отримав новий розвиток детектив, пов’язаний зі шпигуванням команди «Макларен–Мерседес» проти «Феррарі». Нагадаємо, в липні Всесвітня федерація автоспорту (ФІА) вже розглядала цю справу, але не змогла довести використання британською «стайнею» інформації, отриманої протиправним чином у «Скудерії». Але тепер президентові ФІА Максу Мослі стали відомі якісь нові обставини в цьому шпигунському скандалі, і він надіслав лист пілотам «Макларена», вимагаючи від них, по суті, свідчень проти власної команди. Потрібно розповісти, які саме дані надавав «Срібним стрілам» колишній менеджер італійської «стайні» Найджел Степні. І Фернандо Алонсо перед етапом у Монці щось розповів із цього приводу представникам ФІА. Черговий розгляд справи намічено на 13 вересня. Подейкують, чемпіон світу «заклав» деяких своїх партнерів, хоча сам Фернандо це спростовує. >>

У Кличка–старшого — знову травма

Почесний чемпіон світу у суперважкій категорії за версією WBC Віталій Кличко не зможе вийти на ринг 22 вересня, коли мав відбутися його двобій з американцем Джамілем Маклайном. Причина — травма хребта, яку Віталій отримав на тренуванні. >>

Не піднялася рука...

Жустін Енен і Роже Федерер, усупереч очікуванням любителів інтриги, підтвердили свої звання кращих на планеті. Бельгійка всьоме тріумфувала на турнірах «Великого шолому» (вдруге — у Нью–Йорку), а швейцарець на хардових кортах «Флашинг мідоуз» переміг уже вчетверте поспіль. Титул короля «Ю–Ес оупен» став для нього 12–м у кар’єрі на змаганнях серії «Великого шолома». >>

Несподівані «карлики»

Дванадцятий ігровий день відбіркового турніру Євро­2008 приніс кілька сюрпризів. Особливо неприємними вони виявилися для команд, які борються за вихід до фінальної частини турніру. Так, наприклад, завдяки зусиллям футболістів Мальти Туреччина втратила два очки і можливість наздогнати команду Норвегії. Аутсайдер групи двічі виходив вперед, гості кожного разу знаходили в собі сили зрівняти рахунок, але для перемоги самовіддачі бронзових призерів ЧС2002 не вистачило. >>

Німецькі «бублики»

«На щиті» повертаються наші гімнасти з головного змагання сезону. Цінність цьогорічної світової першості у німецькому Штутгарті полягала передусім не в самих медалях, а в можливості отримати путівки на Олімпійські ігри до Пекіна. І якщо дев’яте місце жіночої команди дозволило розраховувати на повний комплект ліцензій, то чоловіки отримали лише дві перепустки. Невтішний фінальний акорд для виду спорту, що стабільно поставляв у національну скарбницю нагороди Олімпіад... >>

Заручники Бахуса

Відучити алкоголіка від чарки — справа у багатьох випадках якщо не безнадійна, то дуже–дуже складна. І річ тут не лише у фізичній та психологічній залежності від випивки чи в неможливості вийти з кола своїх друзів–п’яниць. Як стверджує керівник Київської міської кризової психіатричної служби, психіатр Орест Чубко, іноді вийти чоловіку з п’яного угару заважає... власна дружина. І найцікавіше, що сама жінка ні за що не визнає своє «підривної діяльності» >>

Забутий «День Перемоги»

Запитайте будь–кого з наших громадян, що таке «3 вересня». Навряд чи хто–небудь, навіть зі старшого покоління, відповість вам. А запитайте про «9 травня» — то майже всі згадають, що це — «День Перемоги» (дехто додасть: «над Німеччиною»). А 3 вересня — це також День Перемоги, тільки над Японією. «День Свята Перемоги над Японією», як було сформульовано в наказі Верховного головнокомандуючого І. Сталіна №373 від 03.09.1945. Ніхто цей наказ не скасовував, але ніхто цей день і не пам’ятає, і не святкує. Чому в СРСР «забули» про це «Свято Перемоги», пояснень може бути багато...Я не пропоную зараз шукати причини таких зигзагів радянської «історичної пам’яті», як не маю наміру брати до виконання наказ Сталіна і святкувати. Але вважаю, що, згадуючи про цей день в історії, ми маємо нагоду поміркувати над уроками тієї війни, яка почалася 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу і закінчилася 2 вересня 1945 року підписанням акту про капітуляцію Японії. Війни, яку в усьому світі називають Другою світовою війною і яка в нас досі вважається нібито «чужою» війною. >>

А ці нари — для людей у чорному...

Покарання передбачено доволі відчутне. Доведуть, що захоплював будівлі підприємств, — позбавлять волі від двох до десяти років залежно від наслідків. Випустив, цінні папери без реєстрації емісії — будь ласкавий до виправного закладу на п’ять років. Наважився внести до інформації про випуск неправдиві дані — також «п’ятирічка» за гратами. Трирічний термін у компанії з рецидивістами «світить» за такі «дитячі пустощі», як втрата системи реєстру власників цінних паперів, навмисна передача такого реєстру третім особам чи відмова внести зміни до списку акціонерів. >>

Сперечався бурчак із пивом...

Є в році один період, коли в чеських корчмах пиву затісно, — від серпня до листопада, коли дозріває виноград і чехи надають перевагу так званому бурчаку.
Бурчак — «нове вино» чи «молоде вино». Але чехи його формулюють як «частково квашений виноградний морс», продукт у стадії перетворення соку на алкогольний напій, який активно бродить і досяг гармонійного співвідношення спирту, цукру й кислоти. Бурчак цінують ще й у сусідніх Словаччині та Австрії, втім чехи мають на нього монополію, адже здебільшого цей напій походить із Південної Моравії. Першість у цьому належить області навколо містечка Зноймо, що неподалік кордону з Австрією. >>

Здрастуй, Батьківщино!.. А кайдани ж навіщо?

Колишній прем’єр–міністр Пакистану Наваз Шаріф, який у ніч із неділі на понеділок прилетів з лондонської еміграції на Батьківщину, відразу був узятий під охорону. Влада країни назвала цю акцію «забезпечуючим арештом». >>

«Ви в силах розірвати ці кайдани!»

«Розкажіть, що там зараз робиться в Києві?» — запитували Ольгу Богомолець неповнолітні засуджені Кременчуцької виховної колонії, а згодом i не вперше засуджені жінки Надержинщинської виправної колонії у селі Божкове. «Та що там робиться... По один бік стоять люди з одними прапорами, по інший бік — з іншими. Ллється бруд, триває виборча кампанія, — однаково відповідала в обох випадках автор і виконавиця сучасних українських романсів. — А робочих рук не вистачає. Отже, ви потрібні країні. Пам’ятайте, усе залежить лише від вас. Як ви побудуєте власне життя, так i буде».
Але на цьому схожість обох концертних виступів Ольги Богомолець в «малолєтке» Кременчука та на жіночій «зоні» під Полтавою фактично завершується. Різний вік, різна стать, відтак потрібні й різні підходи. Вже коли відбувся другий етап благодійного концертного туру співачки в’язницями, пані Богомолець зазначила «УМ», що не ставила собі за мету порівнювати сприйняття засудженими української пісні на вірші Ліни Костенко та Євгена Сверстюка в обох виправних установах Полтавщини. «Просто я їду сюди зовсім не за враженнями... А результати від виступів? Можливо, вам теж вдалося їх відчути», — скромно додає вона. >>

Старість не радість. Але є варіанти

В українському прокаті стартує дебютна повнометражна стрічка «Біля річки» молодого одеського режисера Єви Нейман, що вже стала призером низки престижних міжнародних кінофорумів, зокрема Московського і Севастопольського кінофестивалів. Про це нагадали журналістам і першим одеським глядачам «позажанрової» картини, як її вже оцінили деякі кінокритики, безпосередні творці фільму — режисер Єва Нейман, актори Марина Поліцеймако і Юрій Невгомонний, керівник оновленої кіностудії Олександр Ткаченко і дистриб’ютор­представник кінокомпанії «Артхаус Трафік» в Одесі Олег Мельничук. >>

«Молодість» чекає на Уму Турман

Перша помітна міграція «Молодості» відбулася минулого року — після Будинку кіно, в якому дебютанти свої творчі стосунки з’ясовували досить довго, фестиваль перебрався до кінотеатру «Баттерфляй­Ультрамарин». І хоча «Ультрамарин» вимогам кіночасу відповідав значно краще, ніж Будинок кіно, цього року «Молодість» вирішила знову змінити місце дії і запросила конкурсантів, гостей та глядачів до культурного центру «Кінотеатр Київ». «У кінотеатрі «Баттерфляй­Ультрамарин» ми були частково гостями, — пояснив цей переїзд художній керівник «Молодості» Андрій Халпахчі. — А «Київ» на час фестивалю, з 20 по 28 жовтня, буде повністю у нашому розпорядженні». >>

Вічно молоді, вічно гарні

Справжня краса (а вона, як відомо, залежить не лише від зовнішніх, а й від внутрішніх даних) із віком не тьмяніє, а тільки розквітає. Тому навіть образливо, що в усіляких рейтингах найвродливіших жінок (та й чоловіків) фігурують здебільшого молоденькі особи до 30, ну хай 40 років. А про тих, кому «за...», чомусь несправедливо забувають. А тим часом серед них є красуні, анітрохи не гірші за старлеток. Цю несправедливість вирішив виправити журнал ОК!, запропонувавши своїм читачам назвати жінок–знаменитостей, які з роками стали тільки вродливішими. >>

Мільйонерське щастя

«Щастить же мільйонерам!» — думає кожен із нас, простих смертних, коли вкотре чує про зростання капіталів якогось там Ахметова чи Рокфеллера. Усе логічно: якби не частка удачі, пан такий–то ніколи не став би багатієм. Але, виявляється, трапляються випадки, коли фортуна посміхається дуже заможним людям навіть тоді, коли зовсім цього робити не мала б. >>

Анекдоти

Зорепад. Зять із тещею загадують бажання.

Зять загадав. А теща не встигла... >>