Михайло Рєзнікович: Вистава повинна мати післясмак
Шлях у режисуру для 75–річного Михайла Рєзніковича розпочався... з парадоксу. У театр він був закоханий змалечку, ще школярем не пропускав жодної прем’єри у Львівському ТЮГу і Театрі Заньковецької, а в дитячому санаторії у Брюховичах навіть сам організував драматичний гурток. «Мене захоплювала аура театру як видовища, — згадує він свої дитячі враження. — Коли з мороку раптом виникали обриси декорації, особливо коли це була казка, звучала музика і з’являлися актори. Як це було красиво і хвилююче!». Але життя склалося так, що після школи Рєзнікович вступив на фізичний факультет Львівського університету. Провчившись там три роки, він вирішив не опиратися тому, до чого завжди прагнула душа, і розвернути вектор свого майбутнього на 180 градусів. Нині, відзначаючи 75–річний ювілей, Михайло Юрійович святкує ще одну круглу дату — півстоліття у професії, яку називає дуже залежною і жорсткою. «Режисер — це професія, яка змушує говорити лише неприємності. «Не так, не виходить, давайте знову», — повторюєш це день у день», — зізнається Рєзнікович. >>