Король помер

Король помер

Позавчора в Медичному центрі Університету Лос–Анджелеса о 14.26 за місцевим часом (вчора о 00.26 за київським) помер Майкл Джексон, король поп–музики. Йому було 50 років. Попередня причина смерті — серцевий напад. За дві з половиною години до смерті Джексону стало зле, він упав на підлогу і перестав дихати. Хтось із його оточення викликав машину швидкої до орендованого Джексоном помешкання в Лос–Анджелесі. О 12.14 співака доставили до шпиталю. Брат співака та речник родини Джермейн Джексон повідомив, що лікарі впродовж години намагалися вивести суперзірку з коми, але виявилися безсилими. До Лос–Анджелеса прибув із Лас–Вегаса батько померлого Джо.
Медичний центр УЛА ще не видав офіційної заяви про причину смерті Майкла Джексона. Його тіло доставили гелікоптером зі шпиталю до моргу, де вчора в другій половині дня (вже сьогодні вночі за київським часом) мали розпочати розтин. Група лікарів досліджуватиме серце померлого та кров на можливий вміст отруйних чи наркотичних препаратів. Результати розтину стануть відомі сьогодні. Також іще не оголошено дату і місце поховання.
На звістку про смерть співака тисячі його фанів почали збиратися під шпиталем, біля будинку його дитинства та на Таймс–сквер у Нью–Йорку. «Я не можу перестати плакати, відколи почула цю страшну звістку», — заявила співачка Мадонна. «Увесь музичний світ згадує й оплакує смерть великого співака. Майкл Джексон був моїм ідолом усе життя», — сказала канадська поп–діва Селін Діон. >>

Коли Харків був Києвом

У червні 1934 року радянський уряд залишав столицю УРСР місто Харків та переїжджав до старого–нового центру держави — до Києва. Київ «перестолицив» конкурента і переміг у внутрішньопартійній дискусії. Хоча, власне, дискусії ніякої не було: товариш Сталін виклав свої аргументи на користь Києва, а товариш Постишев проартикулював їх на засіданні Центрального комітету Комуністичної партії більшовиків України. Згідно з постановою ЦК КП(б)У, уряд пакував валізи. Інколи днем повернення столиці до Києва вважають 23 червня (коли українські комуністи сіли в потяг), інколи — 24–те (коли вони з потягу вийшли). Хоча насправді відповідне рішення ухвалили ще 18 січня. Хай там як, а наприкінці червня «крига скресла», як сказав би Остап Бендер. «До побачення, Павле Петровичу!» — зворушливо махали хустинками (чи червоними прапорцями?) харківські піонери. «До побачення, діти, до побачення!» — розчулювався Павло Постишев, головний український комуніст. Насправді йому варто було б казати: «Прощай!». Адже Постишев уже ніколи не повернеться до Харкова. У 1935–му він встигне відродити різдвяну ялинку в київських оселях (заборонену як буржуазні витребеньки), а в 1939 році його буде розстріляно. Та поки що цього він не знає. Їде у спецвагоні, сьорбає чайок зі склянки в срібному підстаканнику, пригощається ковбаскою з компартійного пайка та споглядає краєвиди. Ось і передмістя стольного граду... Ну, здрастуй, Києве! >>

Основний закон без основного інстинкту

Багато років ми справді гордилися Конституцією. Надто ж у перші роки, коли самі лише згадки про конституційну ніч 1996–го, про знесиленого і щасливого (а нині, на жаль, уже покійного) Михайла Сироту, який провів на трибуні багатогодинний марафон; про синьо–жовтий прапор, який заносили в сесійну залу, — викликали всередині щем і шану до держави. Тоді український Основний закон називали найкращим у Європі, і так було аж до 2000 року, поки Леонідові Кучмі не захотілося переписати окремі пункти Конституції.
З того часу політикам свербить її міняти. У 2004–му на гребені Помаранчевої революції Конституцію таки переписали — і давимося тими змінами до цього часу. Оновлений закон створив такі передумови, що цієї весни країна опинилася за якісь пару кроків від диктатури, а люди ледве не втратили право обирати Президента на всенародних виборах. Оце нам усім і відповідь, чи добре ми зробили, помінявши Конституцію в 2004 році. >>

Ще не вмерла

Вітаю, завтра — таки День Конституції. Ще трохи, і момент святкування міг би переміститися у часі, якби Янукович не вийшов із гри і не поламав дозрілі домовленості з Тимошенко. Про «ширку» і про плани цих двох діячів написано вже стільки, що повторюватися, панове, просто нудно. >>

Прокурор у наручниках

Позавчора Віктор Ющенко провів нараду з силовиками, на якій обговорювали події в Голованівському районі. Там, нагадаємо, за нез’ясованих обставин загинув мешканець села Грушка Валерій Олійник. По завершенні рандеву в Президента кримінальну справу, порушену за фактом нанесення тілесних ушкоджень, що спричинили смерть чоловіка, передали до Генпрокуратури; створено оперативно–слідчу групу, до складу якої увійшли працівники центральних апаратів Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ. До районного центру для здійснення контролю за проведенням слідчих дій виїхав заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. А вчора стало відомо про звільнення, слідом за прокурором Євгеном Горбенком, начальника райвідділу міліції Михайла Ковальського, а також прокурора Кіровоградської області Тюріна. >>

БЮТівські «подвиги» в регіонах

У сусідній із Кіровоградською областю Черкащині народ і досі згадує гучний скандал, що трапився два роки тому з народним депутатом від БЮТ Павлом Костенком. Тоді іномарку народного обранця, що «низько летіла» з Києва до Черкас, постові дорожньо–патрульної служби в Черкаській області змогли зупинити тільки з третьої спроби, після чого помічник–консультант Павла Костенка вдарив одного з інспекторів в обличчя. За цим фактом прокуратура області порушила кримінальну справу, а сам пан Павло попросив у ДАІшників вибачення. >>

Саулюс Сондецкіс: Оскільки Альфред Шнітке був невиїзний, ми записали його до складу Литовського камерного оркестру як піаніста

Недавно у Львові у філармонійному концерті Львівським камерним оркестром «Академія» диригував відомий литовський композитор Саулюс Сондецкіс. З філігранною відточеністю прозвучали твори Гайдна (Дивертисмент №5, Симфонія №49 «La passione»), два концерти Моцарта (Третій скрипковий та Дев’ятий фортепіанний «Jeunehomme»). У перерві однієї з львівських репетицій «УМ» поцікавилася в маестро, який не вперше працює з українськими музикантами, про його враження від вітчизняної оркестрової школи та найцікавіші епізоди творчої біографії. >>

Діагностика політичних інстинктів

Микола Рябчук представив публіці нову книжку «Улюблений пістолет пані Сімпсон: хроніка помаранчевої поразки» (К.: К.І.С., 240 с.). І хоч це вже п’ята чи шоста політологічна книжка автора, його усе ще згадують як літературного критика. Дехто з письменників і досі ображається на двадцятирічної давнини оцінки, як–от Оксана Забужко: мовляв, недооцінив Рябчук «Польові дослідження..» у переконанні, «що я хотіла тільки слави й дєнєг». >>

Кіно вже є, залишилося тільки зняти

Раніше казали, що українська анімація — попереду планети. Тепер чухають потилицю і додають: «Є яйця, а курчат ще треба висидіти». З різних міжнародних кінофестивалів наші художники повертаються з численними нагородами, але за весь цей час українське анімаційне кіно так і не вийшло на світовий ринок. Задушевних мультфільмів, на яких виросло не одне покоління, стає все менше, натомість стрімко зростає комп’ютерна графіка разом із силіконовими американськими блокбастерами. Тільки цього літа у прокат вийшли «Трансформери–2», «Термінатор–4», «Льодовиковий період». Українська анімація твориться вже півстоліття, а на такі повнометражні мальовані стрічки ще не розжилася. Відлік починається з 1959, коли при студії «Київнаукфільм» був створений перший повноцінний цех художньої мультиплікації, де почали олюднювати звірят, птахів і казкових героїв. «Мистецтво — як писав письменник Роман Качанов — це коли кинув камінь у воду — і пішли кола». Українські аніматори не перестали кидати пластилінові, піщані, мальовані каменюки, але кола (певні емоційні відгуки) навколо мультиків усе менш помітні. Тож своє 50–річчя мультиплікатори скромно замовчують. В ювілейний рік не мають із чого радіти — держава розірвала контракти зі всіма установами, які виготовляли фільми, анімаційні студії закриваються, іноземні замовники банкрутують. >>

Степан Коваль: Мультфільми як фактор самозбереження

Після «Срібного ведмедя» на Берлінале за анімаційний фільм «Йшов трамвай дев’ятий номер», численних призів за «Злидні» режисера–аніматора Степана Коваля почали називати пластиліновим генієм. Подолавши багато перешкод, він навчився бути злішим. Та не надовго. «Хочеться стати твердішим, але, як виявляється, сенс життя саме у м’якості», — каже Степан Коваль про свій новий мультфільм «Стати твердим», який покажуть на цьогорічній «Відкритій ночі». >>

Час «Любовного напою»

Прем’єра «Любовного напою» відбулася учора. Ще один показ — під закриття 141–го сезону — пройде у неділю, 28 червня. Любителі оперного співу відразу оцінили значення цієї прем’єри, побачивши її в афішах на червень. По–перше, це перша постановка популярної опери у столичному театрі. По–друге, над постановкою працював італійський режисер Італо Нунціата, який раніше ставив в оперному «Макбет», «Манон Леско», «Бал–Маскарад». >>

Молодий і ранній

Факт хабара позавчора ввечері «наживо», коли Сергій Смолянінов саме отримував у Гагарінському районі перший «транш» у сумі 55 тисяч американських «рублів» (ще стільки мало надійти після оборудки. — Авт.), зафіксували місцеві працівники СБУ. Вони ж через відомчу прес–службу сповістили: так депутат і одночасно радник голови Севастопольської міськради Валерія Саратова оцінив свої послуги за сприяння у виділенні земельної ділянки житлово–будівельному товариству індивідуальних забудовників. >>

«Полтавська...» з полином

Попри те, що 300 років тому під Полтавою «генеральна баталія» між арміями російського царя Петра І та шведського короля Карла ХІІ і «примкнулим» до нього військом Івана Мазепи відбулася 27 червня за старим стилем, тобто майже на два тижні пізніше, міський оргкомітет призначив головні урочистості з відзначення історичної події саме на цей день. Почнуться вони вже зранку покладенням квітів до пам’ятників, пов’язаних із битвою, а також урочистою літургією й передзвонами у храмах міста. Ближче до обідньої пори офіційні урочистості перемістяться на поле битви, що на околиці Полтави. >>

І чого на літак витрачалися?..

Позавчора керівництво «Нафтогазу» знову, як і минулого тижня, вирушило до Білокам’яної: попросити представників «Газпрому» таки змінити гнів на милість і дозволити нам купувати менше газу не лише на словах, а й на папері. Як відомо, в укладеній угоді, яку Прем’єр–міністр називала надзвичайно вдалою, міститься пункт: якщо Україна купуватиме менше газу, ніж передбачено, вона змушена платити штраф. Санкції передбачені досить серйозні — тож якщо «Газпром» раптом захоче «качати права», він може через суд довести «Нафтогаз» до банкрутства. >>

До матросів є питання...

Автобус із 30 морськими піхотинцями Чорноморського флоту Росії, які прямували в район гори Опук до місця навчання, затримали співробітники ДАІ на в’їзді до Феодосії, передає агентство «Інтерфакс–Україна». Міліціонери перевіряли реєстрацію російських військовослужбовців, зв’язувалися з міграційною службою і, зрештою, склали протокол про адміністративне правопорушення за статтею «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні». Вся перевірка зайняла близько 20 годин. >>

І неба було мало, і землі

Сильні дощі і шквалисті пориви вітру стали причиною знеструмлення 293 населених пунктів одразу в кількох областях правобережної України. Так, у Вінницькій області без світла залишилось 122 населені пункти, у Рівненській — 90, у Волинській — 27. «Зачепило» також Івано–Франківську і Львівську області — через аварійне вимкнення автоматики на трансформаторних підстанціях тут потерпали мешканці 14 населених пунктів. >>

У палаючу хату ввійде!..

Невеличкий будинок по вулиці Шевченка, що неподалік від центру міста Малин, що на Житомирщині, загорівся близько сьомої вечора. Нікого з дорослих у цей час не було вдома — лише троє діточок — шестирічна Настя, п’ятирічний Богдан та дворічна Катерина. Сполох люди підняли, коли побачили, що з–під дверей хати почав проступати дим. >>

Леся без голови

У четвер пам’ятник Лесі Українці у Центральному парку Луцька залишився без голови. Хлопець вирішив, що «буде дуже весело», якщо розвернути монумент спиною до центральної алеї парку, але не втримав скульптуру, і Леся Українка полетіла додолу. Зловмисник із компанією друзів одразу втік. Оскільки подія сталася близько сьомої вечора, в парку було повно народу, тож у міліції є свідки і опис зловмисника. Як сповіщає прес–служба Головного управління МВС у Волинській області, за фактом вандалізму порушено кримінальну справу. >>

Південна здолала південних

І хто б сказав, що найтитулованіша збірна команда світу, яка у груповому раунді Кубка конфедерацій «відвантажувала» кожному суперникові не менше трьох м’ячів, матиме стільки труднощів у грі проти Південно–Африканської Республіки? П’ята команда світового рейтингу ФІФА цілих 88 хвилин не могла подолати добре зорганізованих оборонних редутів африканців, які знаходяться зараз у восьмому десятку того ж списку. А потім штрафний у виконанні Даніеля Алвеша врятував «пентакампеонів», а заразом і сам турнір: потенційний фінал США — ПАР ще більше б дискредитував ці багатостраждальні змагання. >>

Запалити батерфляєм

Зробити заплив на очах чотириразової олімпійської переможниці Яни Клочкової та «срібного» олімпійця Дениса Силантьєва — мить хвилююча. Тому відібрали для цього старших дітей. Так у дитячому таборі «Чайка» відбулося урочисте відкриття групи плавання. >>

Малі, а де тут олімпійці?

Із 24 по 30 червня місто Скадовськ, що на Херсонщині, став центром вітчизняного дитячого спорту — тут під девізом «Хто ти, майбутній олімпієць?» відбуваються юнацькі ігри Всеукраїнського фізкультурно–спортивного товариства «Колос». Майже півтори тисячі дітлахів 1993—1995рр. н. з усіх областей України змагаються у легкій та важкій атлетиці, вільній та греко–римській боротьбі, футболі тощо. >>

Анджеліну Джолі — в президенти США

Відома голлівудська акторка та посол доброї волі ООН Анджеліна Джолі вирішила піти у політику. На святкуванні на початку червня свого 34–го дня народження акторка зізналася друзям, що планує все активніше входити в політичне життя, оскільки вже наситилася Голлівудом. «Анджеліна сказала, що Голлівуд починає набридати і вона вже поклала око на Вашингтон. Вона пристрасно ставиться до людських прав, жертв воєн та загальнолюдської справедливості й вважає, що могла б зробити більше в політиці. Анджеліна захоплюється Бараком Обамою і гадає, що й сама могла б зробити багато, якби опинилася на його місці», — розповіла неназвана приятелька акторки британській газеті «Дейлі Експресс». >>

«Купіть татків прах! Недорого»

Інтернет–аукціон eBay славиться оригінальними лотами. На ньому вже виставляли й душі, і дівочу незайманість, і ціле життя. А тепер ось кожен охочий може придбати… прах британця Кена Айрленда. Причому чоловік не заповідав, щоб після спалення в крематорії попелом його тіла розпорядилися саме таким чином, — на аукціон останки рідного батька виставив «люблячий» син. >>

Президент–режисер

Якщо Анджеліна Джолі планує залишити кіно і перейти в політику, то екс–президент Чехії Вацлав Гавел планує пройти зворотний шлях — із політики в кіно, повідомила позавчора Бі–Бі–Сі, Гавел наступного року готується режисерувати художній фільм за мотивами своєї останньої, 19–ї в його творчому доробку п’єси «Залишок» (Leaving). >>

ПРИКОЛИ

Звернення Генеральної прокуратури до українського народу:
— Люди добрі! Не ходіть по лісах! Не дратуйте і не провокуйте народних депутатів! >>

Майстер візерунків

Кераміст, писанкар, ткач, а загалом художник і народний майстер Олександр Опарій малював змалку. У рідному селі на Сумщині не було художньої школи, в бібліотеці бракувало гарних книг із мистецтва. Хлопець усе щось збирав по енциклопедіях, шукав, читав, набирався знань. Так і вчиться усе життя — опановує все нові різновиди народного мистецтва, вивчає фахову літературу, відвідує музеї в різних куточках України. Творить і викладає студентам у Львові. >>

«Тиха» конверсія

Пристрасті довкола утилізації твердого ракетного палива на державному підприємстві «НВО «Павлоградський хімічний завод» то вщухають, то розгораються з новою силою. На початку нинішнього року їх «роздмухував» особисто багаторічний керівник підприємства Леонід Шиман. На спеціально скликаній прес–конференції у Дніпропетровську він «барвисто» розповідав журналістам, які жахи можуть статися через те, що виникла проблема з бюджетним фінансуванням утилізації. Нині крига скресла — гроші виділено. Але чи з розумом їх буде витрачено? Генеральний директор концерну «Південруда», кандидат технічних наук, який, однак, просить називати його просто гірничим інженером, Петро Швидько має у цьому великі сумніви. Бо свого часу у США він вивчав, як правильно знешкоджувати небезпечне тверде ракетне пальне. Саме знешкоджувати, бо щодо термінів «утилізація» чи «конверсія» у Петра Васильовича — своя, особлива, думка ... >>